Зі Святом останнього дзвоника!

     30 - 31 травня 2014 року в Україні пройде свято останнього дзвоника.
 Всю учнівську молодь ми вітаємо з закінченням навчання, а випускникам бажаємо успішного складання іспитів і тестування. 
     Вірш, який ми друкуємо, написаний для дівчинки, яка вчилася у Ялтинській школі імені Степана Руданського 12 років тому.

Моя веснянка

Ось - прочитана сторінка!

Я, Христинка - українка.

Я "Букварика" читаю.

Рідну мову я вивчаю

А зі мною - і Даринка,

і Кирилко, і Галинка,

і Степан, і два Юрасі.

Ми вчимося в першім класі.

Йде весна, ступає тихо, 

проганяє холод, лихо.

Ми для України-нені

гарні виростем і вчені:

я, Христинка, і Даринка,

і Кирилко, і Галинка,

і Степан, і два Юрасі -

всі у нашім першім класі! 

Микола Суховецький

24 травня - День слов'янської писемності і культури

     Це свято було встановлено постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 30.01.91 N 568-I «Про День слов’янської писемності і культури».

     Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія — творців слов’янської писемності.

     24 травня православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі.

     Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом, а допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

     Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки — глаголиця і кирилиця.

     Святкування пам'яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх слов'янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте.

      На початку XІX століття, разом із відродженням слов'янських народностей, відновилася й пам'ять про слов'янських первоучителів. У 1863 році на Русі була прийнята постанова святкувати пам'ять святих Кирила й Мефодія 11 травня (24 травня за новим стилем).

     Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов'янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов'янську літературну мову і книжкову справу. У середньовічній Європі слов'янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже.

     Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.

     В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено, відповідно до Указа Президента України від 17 вересня 2004 року
 № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

Кожний спроможний випробувати себе

 "Навряд чи є насолода вища, ніж насолода творити"

М.В. Гоголь

   18 травня 2014 року у Будинку медпрацівників відбувся заключний захід щорічного загальноміського конкурсу, який розкриває дитячі таланти нашого міста, популярізує книги і читання. 

   Журі конкурсу (голова і організатор - Волкова Л.Ю.) розглянуло представлені роботи учасників, визначило переможців у п'яти номінаціях: художники, художники комп'ютерної графіки, композитори, перекладачі, автори літературних творів.

 Переможців вітали  директор ЦМБС Г. Я. Лазарева, депутат міськради Чекіта Г.Л. (який допоміг придбати подарунки для дітей), актори міських театрів, художники.

   Прекрасно виступили діти з художнього колективу"Єралашки"Київського району, які порадували глядачів своїм співом, танцями в цей сонячний мирний день.

"Менеджер, стрінгер, логістик, портний...
 Хто ти будеш такий?"

     25 квітня 2014 року у центрі дитячої творчості "Маряна" відбувся загальносистемний театралізований бібліотечний конкурс за програмою "Мистецтво ставати дорослим".

    Мета цього конкурсу - допомогти підліткам у здійсненні свого життєвого вибору, знайомство з різними професіями, яких потребує сучасний ринок праці .

    До участі у змаганнях запрошені усі філії ЦМБС, які об'єдналися у районні команди. Чотири програми було представлено на розсуд журі. Традиційним елементом конкурсу була вікторина, яку провела організатор і ведуча  Колісниченко Тетяна Анатоліївна.

    Ми  знайомимо вас з командою Київського району міста Одеси, яка нагороджена грамотою, в якій відзначено, що вона "найкреативніша у 9 загальносистемному конкурсі читацьких команд".

         З цим ми вітаємо читачів-учасників бібліотек-філій  
                                    №№ 11,22, 36, 45!

 

                                      

   Великдень – найбільше православне свято. Саме слово «пасха» у перекладі з грецької означає «позбавлення». Своїм воскресінням Христос визволив людей від смерті, дав надію всім нам на вічне життя.

    Великдень кожен рік святкується в різні числа місяця, але обов’язково в недільний день. З цим днем зв’язується безліч цікавих звичаїв і традицій, багато з яких існують донині.

   В Україні цей світлий день святкується з Х століття. Великдень завжди був улюбленим і загальнонародним святом. Українці заздалегідь готувалися до свята великим постом, приводили в порядок  свої будинки. У суботу ввечері всі відправлялися на святкове богослужіння. Незадовго до півночі дзвін сповіщав про наближення хвилини Воскресіння Христового. Далі під нестихаючим калатанням дзвонів йшов хресний хід навколо храму. Служба тривала до самого ранку. Наприкінці утрені всі віруючі починали вітати один одного, вигукуючи: «Христос воскрес!» У відповідь чули: «Воїстину воскрес!», тричі цілувалися і обмінювалися яйцями – «христосались». Після закінчення літургії відбувався обряд освячення хліба (пасок, фарбованих яєць та інших продуктів).

   Після повернення додому віруючі влаштовували пасхальний обід, розговлялася. Батьки кликали дітей і всі дружно, помолившись, вкушали освячену їжу. Але свято цим не закінчувалося. Гуляння не припинялися ще сорок днів. Особливо широко святкувалися перші два тижні.

  

Вербна неділя

 Неділя за тиждень перед Великоднем зветься Вербною і тиждень – 

Вербним тижнем.

    Це свято походить від релігійної легенди, за якої Ісус Христос в’їжджає до Єрусаліму. Його шлях люди встеляли вітами фініків та пальми. По східних традиціях в’їзд на коні був символом війни, а на ослі – символом миру.

   Відтоді на згадку про цю подію віруючі напередодні свята несуть до церкви зелені гілочки дерев.

    У нас таким деревом стала верба, як відображення особливостей природи України. На цей час вона вкривається зеленим листям, тому в народі  свято називають Вербною неділею. За традицією освячену в цей день вербу зберігають весь рік. Вважається, що освячена верба набуває чудодійну силу, здатну виганяти нечистих духів. Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі до церкви. При цьому примовляли такі слова:

                                                   Будь великий, як верба!

                                                   Будь багатий, як земля!

                                                   Будь сильний, як вода.

   Того, хто проспить процедуру освячення верби, по поверненні з церкви, легенько б’ють свяченими гілками:

                                                   Це не я б’ю,

                                                   Це верба б’є.

    Вербна неділя за давнім звичаєм була днем масового висаджування цього дерева. Перед тим, як посадити галузку, казали: «Щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток!»

    Свяченій у церкві вербі народ надавав магічних властивостей: вона відвертає бурю. Кинута в полум’я – гасить пожежу. Коли йде сильний град, на город викидають галузку свяченої верби, щоб град припинився. Освячена верба має цілющу та очисну силу: відваром з неї лікувалися і вмивалися, використовували для лікування гарячки та пропасниці.

Дитинство в короткій шинелі

     10 квітня 2014 року Одеса відмітила 70 років свого звільнення від німецько-фашистських загарбників у Великій Вітчизняній війні. Святу передували численні заходи, в яких приймали участь не тільки дорослі, а й вся учнівська молодь: походи в катакомби, на Алею Слави, зустрічі з ветеранами, що звільняли Одесу.
     Не стояли осторонь і бібліотекарі дитячих бібліотек. Співробітники бібліотеки Чиквінідзе Р.Р., Шойка О.В. підготували і провели  (9, 10 квітня) героїчний альманах "Дитинство в короткій шинелі" в школах 55 (1д, 1г, 3а), 84 (3д). Вони розповіли про героїчний подвиг одеситів, про участь дітей в партизанській боротьбі з ворогом, зокрема, про подвиг Яші Гордієнка, познайомили з книгами про героїчну оборону Одеси.
     Діти читали вірші , ділилися враженнями від відвідування Алеї Слави 7 квітня. Один з учнів-третьокласників 55 школи подарував малюнок і розповів, як з мамою готувався до відвідування парку Шевченка,  про покладання квітів до могил захисників Одеси. Діти виявили бажання знати більше про історію міста, в якому живуть зі своїми рідними.
      Щоб ніколи більше не повторилися ті трагічні дні , дорослі і діти, памятаймо про тих, хто захистив нашу Вітчизну!