...чорноморські хмари над Тарасом пливуть,неначе сиві кобзарі
22 травня –
важлива дата для кожного українця. У цей день прах Тараса Григоровича Шевченка,
згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні.
Тяжкою була для Тараса Григоровича зима
1861 року. Перебуваючи далеко вiд батькiвщини, в Санк-Петербурзі, він все частіше хворів,
усе бiльше вiдчував свою самотнiсть. 9 березня, в день його народження, до
нього завiтало кiлька знайомих. В розмовi поет висловив бажання, щоб в разі смерті, яку він передчував,
поховали його в Каневi. Вранцi 10 березня Тараса Григоровича не стало.
Поховали Т.Г.Шевченка 13 березня, у
Петербурзi, на Смоленському кладовищi на кошти друзів. Понад дві тисячi чоловiк йшли за домовиною
Кобзаря:студенти унiверситету, слухачi Академiї художеств, письменники, художники i просто читачi й шанувальники.
Лише у квiтнi 1861 року, після того, як 58 днів прах Т.
Г. Шевченка знаходився в Петербурзі, царський уряд, нарештi, дозволив перевезти його в Україну. Була навіть думка, яку підтримували й родичі
поета, поховати його в Києві. Та відстоювлась думка про поховання
Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про «тихе пристанище і спокій коло
Канева».
Вирiшили насипати над
прахом поета високу могилу. Канiвчани i жителi навколишнiх сiл два мiсяцi пеленами, хустинами,
торбинками й кошиками носили землю з ближнiх урвищ-ярiв на могилу Тараса, обкладали її камiнням. Поступово над мiсцем поховання Шевченка вирiс пагорб у кiлька метрiв заввишки. На могилi встановили великий дубовий
хрест.
Бібліотекарі Снігуренко А.Б. та Коваль Н.В. провели літературну розвідку "...чорноморські хмари над Тарасом пливуть,неначе сиві кобзарі" з читачами 8-В класу школи 84.
Наш гість,одеський поет Шупта Дмитро Романович, виступив перед дітьми з цікавими фактами про великого Кобзаря,прочитав свої вірші.Школярі задавали питання поетові,декламували його твори.
Всі щиро подякували Дмитру Романовичу за цікаву зустріч та побажали творчих успіхів.