ПІЗНАЄМО ТА МАЛЮЄМО УКРАЇНУ

31 рік незалежна наша прекрасна країна !

Де сяє сонце золоте і журавлі курличуть,

В саду черешенька цвіте, вечерять мама кличе.

Співає сонячні пісні уся моя родина,

Бо я вродилась на землі, що зветься Україна!

   Завідувач Тетяна Фадєєва представила літературу, яка розповідає 

про Батьківщину та розкриває її красу. 

А дівчатка та хлопчики під керівництвом нашої гості

 Марини Старощук малювали улюблені краєвиди на дерев'яних дощечках,

 з яких потім зробили магнітики.

 Будь патріотом ! Дивись українське !

   Починаючи з історії українського кінематографу й закінчуючи сучасною воєнною документалістикою, Україна пронизана яскравими стрічками: людьми, які їх створюють, фестивалями, які їх популяризують, та глядачами, які їх обожнюють. 

   Бібліотекар Олена Шойка підготувала для читачів санаторію історичну літратуру Володимира Рутківського для підлітків та фільм за його твором  "Сторожова застава", який вийшов у прокат в 2017 році.

   Український кінематограф було започатковано ще в далекому 1896 році, понад 125 років тому. Перший фільм був знятий Альфредом Федецьким у Харкові 1896 року, але на звичне для нас кіно це схожим не було: робота завдовжки всього у дві хвилини. Трохи згодом у тому ж році він організував перший для України публічний сеанс, де демонстрував трихвилинні документальні сюжети. 

   Кінематографічне життя в Україні останніх років народило нові надії: поширення національних фільмів та збільшення обсягів фінансування. 

   Вітчизняне кіно мусить скласти нелегкий іспит, вступаючи у змагання з кращими кінематографіями світу. Будемо сподіватися, що саме це нове конкурентне середовище додасть творчої енергії митцям і ми станемо свідками нового злету українського кіно.

Країна вранішнього сонця

    Наша читачка, шестикласниця Ксюша, цікавиться Японією: культурою, історією та мистецтвом. Бібліотекар Олена Шойка підібрала різноманітну літературу про цю східну країну. 

     

    Неповторна і загадкова країна Японія. Японці називають її “країною вранішнього сонця”. Знаходиться вона у східній Азії, на території Японського архіпелагу в північно-західній частині Тихого океану. Архіпелаг витягнутий на 3 тисячі кілометрів з північного сходу на південний захід. Він складається майже із 3800 островів. Найбільшими з нихє Хоккайдо, Хонсю, Шікоку, Кюсю. Більша частина Японських островів вкрита горами, серед яких багато вулканів.

    З півночі Японія омивається Охотським морем, з північного заходу – Японським морем, з південного заходу – Східнокитайським, а з півдня і сходу – Філіппінським морем і Тихим океаном.

    Японія має лише морські кордони.

    Площа Японії становить понад 380 тисяч км2. Це приблизно половина площі України. Вона поділяється на 8 регіонів: Хоккайдо, Тохоку, Тюбу, Кінкі, Тюгоку, Шікоку, Кюсю.

 Столиця Японії – містоТокіо. Грошова одиниця – ієна.

    Японія є країною одного етносу – японців. Крім них, є трохи корейців та китайців (99% – японці, 0,5% – корейці, 0,5% – китайці та айни (залишки корінного населення). За кількістю жителів Японія займає восьме місце у світі і є однією з найгустіше заселених країн. Населення Японії нараховує біля 130 млн. чоловік.

 Книжковий дощ цікавинок

   Надворі справжній літній дощик, а у нашій затишній бібліотеці - дощик книжковий. Завідувач Тетяна Фадєєва представила читачам та їх батькам твори про дітлахів на канікулах: "Філіпек і шалені канікули" М.Стрековської -Заремби, "Загублені в таборі" Н.Музиченко, "Канікули у Врорнівці" В.Рутківського, "34 сонячні дні" О.Русіної та інші книги про веселе та цікаве літо.  

   Інтерактивна частина сьогоднішньої зустрічі разом із Мариною Старощук- знайомство з технікою"пластилінові вітражі". Але спочатку дізналися про історію виникнення пластиліну та що таке справжні вітражі.

   У тому вигляді, в якому ми його знаємо, пластилін з'явився наприкінці 19 століття. Однак авторство винаходу є спірним. Офіційно визнаним автором є британець Вільям Харбутт, який у 1899 році отримав патент на незасихаючу пластичну глину під назвою «Plasticine». Проте дещо раніше, в 1880 році було запатентовано схожий і за складом, і за назвою винахід: автор модельної маси фармацевт з Німеччини Франц Колб. Оскільки громадське визнання за створення пластиліну все ж таки залишилося за англійцем Вільямом Харбуттом, розповімо саме його історію.

   Пластилін з'явився внаслідок постійного експериментування автора, який працював над простим та практичним матеріалом для моделювання. Вільям був би викладачем школи мистецтв, і його метою було створення для студентів такого матеріалу, який, на відміну від застигаючої глини, можна було б застосовувати багаторазово. Однак пластична маса, що вийшла у Харбутта, дуже полюбилася не тільки студентам, але і його власним дітям, які заповнили пластиліновими виробами буквально весь будинок.

   Пластилін створювався в освітніх цілях, але він настільки сподобався студентам та сім'ї Харбутта, що викладач став думати про його комерційне застосування. Метою автора було дати можливість іншим дітям насолодитися ліпленням з цього прекрасного матеріалу. Спочатку пластилін був лише одного кольору – сірого. Після того, як продукт був запатентований, він надійшов у продаж у чотирьох різних кольорах. В даний час можна купити дитячий пластилін, що має куди багатшу кольорову гаму.

   Історія створення вітражів сягає сивої давнини, проте напевно пов’язана зі вмінням виготовляти прозоре кольорове скло й тонкі пластини з нього.

   Приклади вітражів можна знайти в різних місцях: у стародавніх Греції, Візантії, Римі, в арабських країнах, у Палестині. Однак у тій формі, яку ми знаємо сьогодні, вони з’явилися пізніше: перша достовірна згадка про кольорові вікна походить з VI століття з Туру (Франція), 

   Класичний вітраж – це вікно, засклене кольоровими скельцями, з’єднаними за допомогою олов’яних двотаврів. Фігурні скельця утворюють художню композицію, яка від світла грає барвами. Додатково на скельцях можна малювати контурними фарбами, що дозволяє зображати дрібні деталі (наприклад, очі). Щоб закріпити контурну фарбу, її вплавляють у скельце в спеціальних вітражних печах.

   Близькі до вітражів конструкції, виготовлені з безбарвних скелець, аж до XIX століття використовували для звичайного скління вікон. 

 ЛІТНЯ МАНДРІВКА КНИГОЛЮБІВ

Закінчується літо зі спекотними днями та задушливими ночами. Все треба встигнути: і фруктів наїстися, і відпочити після напруженого дистанційного навчання, і батькам допомогти. 

А ми так радіємо вашим візитам: не забувають про нас і постійні читачі, а потік поодиноких книголюбів, які одного разу несміливо заглянули, невпинно зростає ! 

Любимо та чекаємо на вас !

 Слоненяті чи качаті, котеняті чи курчаті
 Дасть пігулку чи відвар друг тварин ветеринар !

  Бібліотекар Тетяна Філенко завітала до вихованців санаторію з цікавою інформацією про рятувальників здоров'я звірів – хто ж вони такі ? 

  Звичайно ж, це не прості люди. Адже лікувати тварин можуть тільки добрі й сміливі лікарі!  Їм доводиться оглядати різних представників фауни. А якщо потрібно зробити укол ведмедю або слону, або навіть ящірці ?  Це найбільш сміливі та мудрі лікарі! А як же інакше? Уявіть, яке повинно бути чуйне серце у такої людини і гострий розум, щоб розуміти тварин, та ще і різних! 

   Ці люди - лікарі–ветеринари. День ветеринара, або День працівників ветеринарної медицини — професійне свято України, яке відзначається з 2001 року. Термін «ветеринар» походить від латинського слова і означає людину, яка робить тварину знову «працюючою».День працівників ветеринарної медицини відзначається щорічно в другу неділю серпня. У 2022 році свято випадає на неділю, 14 серпня. Також існує Всесвітній день ветеринара, його відзначають в останню суботу квітня і воно теж має традиційний щорічний характер. 

  Історія виникнення професії  почається з далекого минулого, коли людина почала приручати диких тварин. Тоді вона ще не знала основ ветеринарії, але допомагала своїм вихованцям на інтуїтивному рівні. Знань не вистачало, і звірів найчастіше не вдавалося врятувати. Лікарська професія ветеринара з’явилася аж через сотні років після одомашнення диких звірів.

   Найпопулярніша тварина, яка з’являється на їх ветеринарному столі, наші найближчі чотириногі друзі - собаки.

   За статистикою, майже 80% практикуючих ветеринарів складають жінки.

 

 Чого це над квітками схилилась дітвора? —
Малим цікаво знати, як бджілка мед збира. 
                                                               Г. Бойко

   Ви, напевно, бачили на квітах смугастих медоносних комах ? Це бджілки. Вони мешкають в усіх куточках планети, крім Антарктиди. Існує навіть ціла наука, що вивчає бджіл – апіологія.      Завідувач Тетяна Фадєєва розповіла юним читачам про цих невтомних трудівниць-комашок. 

  А гостя Марина Старощук представила нову книгу нашої землячки письменниці Є.Завалій "Місія "Порятунок". Бджоли" та навчила дітей майструвати кумедну і милу паперову бджілку.

  У бджілки красиве смугасте тільце жовто-чорного забарвлення. Комаха має крильця і подовжений хоботок – носик. Завдяки йому вона висмоктує з рослин нектар і потім перетворює його на смачний і корисний мед - ласощі, які так люблять інші тварини, комахи і людина.

    Цікаві факти про бджіл

    Коли бджоли помічають чужака біля свого житла, то оточують його щільним кільцем. Тріпотливими крилами вони нагрівають чужака, і той задихається. 

    Бджілки можуть відлітати від свого будинку на 8 км і з легкістю знаходити дорогу назад.

    Щоб добути ложечку меду, 200 смугастим комахам потрібно працювати цілий день.

    Бджілка-медонос на своїй шорсткій поверхні може нести вантаж, який важчий за неї в 300 разів.

    Середньовічний полководець Річард Левове Серце використовував бджіл, як зброю – солдати на полі бою кидали в супротивників посудини, наповнені цими комахами.

 КВІТКОВА ФЕЄРІЯ

   Споконвіку особливу увагу люди приділяють квітам. Чим же пояснити таку велику любов до рослин? Все просто: квіти прекрасні. Вони радують око, ніжно хвилюють душу, прив’язують наші серця до рідного краю. Наші предки теж обожнювали квіти, думаючи, що це творіння природи подаровано Богом. Вважали, що Бог засіває землю квітами, щоб люди побачили рай ще на землі…

  Завідувач Тетяна Фадєєва розповіла читачам цікавинки про квіти,про їх походження на планеті. Діти  згадали художні твори, в яких героями виступали прекрасні рослини.

  А наша гостя Марина Старощук навчила дітей майструвати вазочку із квітами.

  Квіти – постійні супутники нашого життя. Вони нас оточують всюди: у дворах, в будинках, на газонах. Вони зображені на вишитих рушниках, скатертинах, тканинах, з яких ми шиємо одяг. Ними розмальовують гончарні вироби, печі, стіни будівель. Наявність малюнків з квітами надає різним предметам побуту затишок і красу. А ще квіти є на нашому національному одязі.

  Рослини не просто прикрашають наше життя та дарують свій вишуканий і легкий аромат, вони також очищають повітря, насичуючи його киснем. 

  Почитайте прекрасну легенду про Троянду і Шипшину:

  Посадила якось в саду матінка Покрова кущ троянди та кущ шипшини. Росли вони, зростали, сестричками-подружками були.Та якось розгнівалася троянда на шипшину, звинуватила її в тому, що та сонце затуляє. Шипшина поглянула довкола і побачила, що її тінь справді падає на троянду.

— Знаєш що, сестро, — каже до троянди, — ходімо до матінки Покрови. Розповімо їй про нашу біду і попросимо, щоб вона нас розсадила. богиня наша добра, вона нам допоможе. Мені соромно спричиняти тобі біду.

  І став рід розових перед зеленими очима богині рослинності. Мовила невелика троянда:

— Паніматко наша! Я прийшла просити тебе, щоб пересадила ти нас з шипшиною, бо вона мені затуляє сонце. Поглянь на мене, яка я немічна.

  І замовкла, безсило звісивши додолу свою голівку-квітку, єдину на весь кущ.

  Та Покрова мовчала, не поспішала. Вона пригладила ялинові коси, поправила на собі вербовий одяг, подивилася на шипшину і мовила:

— А ти що скажеш?

— Добре мені з моєю сестрою рости. Та я гадала, що своїм дужим тілом затуляю сестру від холодного північного вітру і зовсім забула, що і від сонця її затуляю. Розсади нас, а я неподалік буду рости та милуватися її вродою, коли своєї не маю.

— Гарно говориш, дочко, розумно і без зла. Покрию тобою місця біля дороги. Хто йтиме — тебе зустріне. Вроди своєї не маєш, кажеш?

   І Покрова знову задумалася.

— Прикрашу тебе я червоними ягодами. Ти будеш не тільки красивою, а й корисною. А колючки хай залишаються з тобою. Краса не має бути м’якою.

   Поклонилися богині квіти і пішли. Троянда повернулася у сад і до нині є прикрасою у кожному саду. А шипшина поселилася на узліссі, в ярах та попідтинню. Часто можна почути, як крізь тин шепочуться троянда і шипшина. То вони діляться своїми дівочими секретами. А Покрова тільки посміхається, радіючи, що виховала своїх дочок незрадливими та чуйними.