Іван Франко

Книги - морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить. Іван Франко.
Дякуємо, що завітали до нашого блогу! Ми відкриті для всіх за адресою: вулиця Академіка Корольова, 71/1

Бібліотека інформує

четвер, лютого 27, 2014

Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Володимир Сосюра


четвер, лютого 20, 2014

Тарас Шевченко

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі
То виринав, то потопав,
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.



 


середу, лютого 19, 2014

Чарівні звуки твої, мово!

"Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу"

                                                                        Олесь Гончар

   До Міжнародного дня рідної мови бібліотекар А.Б. Снігуренко підготувала і провела вікторину "Чарівні звуки твої, мово!"


    Ведуча розповіла присутнім на заході читачам 5б класу НВК 84 про мовні традиції, які сягають далеких часів, про довгий і тернистий шлях розвитку української мови. Вона здобула визнання,  повагу й любов далеко за межами нашої країни. Українські пісні співають українською мовою в багатьох країнах світу.


   Росйський письменник М. Горький говорив: "Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, хвилюючу красу українької музики, прекрасну українську мову, чудову народну говірку".
    Діти взяли активну участь у вікторині.





              Молитва до мови  Катерини Мотрич
 
   Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
   З чорнозему, рясту, любистку, м`яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена!
   Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
   Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. Тож стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душу Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.
   Мово моя! Звонкова кринице на дорозі нашої долі. Твої джерела б`ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу, здоров`я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що молилися на дароване Тобою Слово.
    Бо Споконвіку було Слово.
    І Слово було у Бога.
    І Слово було Бог”.

пʼятницю, лютого 14, 2014

Щоб Internet став другом

   14 лютого відзначається неофіційне свято - День комп'ютерника.
   У 1946 році в цей день громадськості вперше був представлений електронний комп'ютер ENIACI, який був створений для потреб армії США, яка намагалась створити новий спосіб обчислювання військових розрахунків та програмування військових дій. ENIACI пропрацював в американських військах 9 років, його використовували для складання балістичних таблиць армії, після чого розібрали.


    Перші моделі комп'ютерів працювали тільки в підрозділах артилерії та авіації, а люди, завдяки яким функціонували ці обчислювальні машини, називалися армійськими калькуляторами.
    Сьогодні комп'ютери розповсюджені по всьому світові, послугами всесвітньої мережі интернет користуються більше 6 мільярдів людей. Спілкування у віртуальних мережах - невід'ємна частина соціального життя.



   Які ж загрози чекають на дітей в інтернеті? Про це розповіла учням 5в класу 55 школи співробітниця міського Департаменту юстиції Федоровська Наталія Олександрівна, ілюструючи свою розповідь прикладами з відомих казок.


    Бібліотекар Коваль Н.В. провела гру з дітьми, під час якої діти, вибравши собі нік,  записали на стікері, для чого їм потрібно користуватися мережею, закріпили правила користування інтернетом:



не повідомляй про себе і батьків приватну інформацію;
не висилай незнайомим людям своє фото;
не вір всьому, що кажуть про себе віртуальні  знайомі;
обмежуй свій час роботи та ігор в інтернеті;
батьки мають знати, чим ти займаєшся, коли сидиш біля комп'ютера;
перевіряй дані, які отримуєш з мережі;
тримай пароль комп'ютера у таємниці;
якщо опиняєшся в складній ситуації - поговори з батьками. 

пʼятницю, лютого 07, 2014

Вартові спокою

   15 лютого 2014 року виповнюється 25 років від того моменту, як останній радянський солдат покинув територію Афганістану. Дев'ять років йшла ніким і нікому необ'явлена, героїчна і трагічна війна . Але у пам'яті людській вона ще житиме довго, тому що її історія написана кров'ю солдат та сльозами матерів, обелісками з жестяними зірочками .


    І, звичайно ж, війна навічно залишиться у душах того покоління, що вийшло із неї.
    7 лютого у НВК-84 до школярів  прийшов Валентин Миколайович Вагін, який з 1980 по 1983 рік перебував на службі у Афганістані як військовий лікар. Він розповів дітям про важкі дні перебування в чужій країні, нелегкі випробування для солдат і офіцерів, читав вірші друзів, написані на війні . Валентин Миколайович повідомив, що війна забрала 15051 життя з радянської сторони, більше 53 тисяч було поранених. Всього приймало участь 150 тисяч солдат і офіцерів Радянської Армії. Розповідь супроводжувалася демонстрацією кадрів із фільму "Останній солдат".
    Після повернення додому Вагін В.М. написав і видав дві книги спогадів про війну і своїх товаришів.


   Завідуюча бібліотекою № 45 Суховецька М.І. представила книги, які розповідають про події 25-літньої давнини: "Афганская война: как это было", "Никто не создан для войны", "Возвращение из Афганистана" Н. Стрельникової.


   Вчитель історії Олександр Вікторович Прокоп'єв розповів про роботу, яку проводить з членами шкільного історичного музею, сумісну роботу з ветераними воєн по патріотичному вихованню учнів школи.


   Діти з цікавістю слухали розповідь, роздивлялися книжки, а потім квітами поздоровили ветерана, подякували за можливість жити у мирній країні.


понеділок, лютого 03, 2014

Крути у моєму серці досьогодні 


    "Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього", говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так і людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого - як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Саме тому ми повинні знати свою історію, своє минуле, а історія наша вмита кров'ю і сльозами.

   Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. Дата 29 січня 96 років тому назад увійшла в українську історію як день пам'яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.


І знов, у котрий це вже раз,
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом'януть той славний час,
Коли в офіру батьківщині
Себе принесли кращі з нас.
Нема любові понад ту,
Що окропила кров'ю Крути,
 І ту гарячу кров святу
Повік Вкраїні не забути.
   Хвилиною мовчання вшанували пам'ять героїв учні 7в класу 89 школи під час  заходу, який провела бібліотекар Коваль Н.В.


«Ще нам, браття-українці, усміхнеться доля»
   27 січня 2014 року минає 175 років від дня народження  Павла Платоновича Чубинського - великого сина  України.

   Народився він на хуторі біля м. Бориспіль Київської області, навчався у другій Київській гімназії, а згодом у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті.

    В студентські роки захоплюється суспільно-політичною діяльністю, любив спілкуватися з селянами. Під час канікул збирав етнографічний матеріал у Переяславі, Золотоноші.

   Після повернення в Україну впродовж 1861 – 1862 років пише статті для журналу «Основи», бере активну участь у діяльності Київської Громади. Проти «Громади» невдовзі було заведено кримінальну справу і П. Чубинського висилають на 6,5 роки до Архангельської губернії, де він працює судовим слідчим, бере участь у експедиціях. Його цікавить економіка та природні умови Півночі.


   Після повернення на Україну Павло Платонович працює у Географічному товаристві у Києві, яке згодом було закрито, а Чубинського «как неисправимого и опасного в крае агитатора» було вислано з Києва. Вражають обсяг і глибина дослідницької праці  по збиранню пам’яток народної культури: підготовлено і видано два томи наукових праць, створено музей, в якому було більше трьох тисяч експонатів.
    У 1871 році виходить перша і остання збірка віршів під назвою «Сопілка», де автор друкується під псевдонімом Павлусь.
Але найбільш відомим зробив Павла Чубинського вірш «Ще не вмерла Україна…», який став державним гімном України.
    У заході, який провела бібліотекар Коваль Н.В., активну участь прийняли учні 6в класу 89 школи.