Пам'яті тих, хто не вижив у далекому 33 році

"Джури козака Швайки" Володимира Рутківського у шкільній програмі

   Сьогодні мала честь бути запрошеною на відкритий урок з вивчення творчості В. Рутківського до Одеської школи № 55.Урок вела Пазенко Лідія Петрівна у 6-а класі.
   Діти  взяли активну участь у підготовці до уроку. Одні доповіли про зацікавленість історією ще з дитинства,  друга група продемонструвала презентацію, куди включили також фотографії з заходу, який проходив в цій же школі у травні з нагоди 80-десятиріччя автора, коли Володимир Григорович  виступив перед своїми майбутніми читачами.
   Читання "Джур" надихнули Настю Ульянову до створення власних ілюстрацій, які були продемонстровані на уроці (можливо, в майбутньому вона також ілюструватиме дитячі книжки).
    Не знаючи свого минулого, не можна мріяти про щасливе майбутнє свого народу, підкреслила вчителька та діти під час підведення підсумків уроку. Жаль тільки, що паперових текстів на партах було замало, в основному у електорнному вигляді. Читанка для учнів середнього та старшого віку ще у розробці. Тішить те, що міністерство культури обіцяє надрукувати певну кількість книжок для дитячих бібліотек, ми з нетерпінням чекатимем на їх появу в нашому місті, де живе і працює чудовий письменник Володимир Григорович Рутківський.

Максим Толстіков читає свій вірш "А я живу в Україні"

 Анастасія Ульянова - авторка ілюстрацій до першої книги з серії "Джури"

Чорноморські новини, 16 листопада, 2017 рік

З ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОЇ МОВИ

Під такою назвою 9 листопада, у День української писемності та мови, в Одеській ЗОШ № 55 відбулася зустріч з відомим одеським поетом Станіславом Стриженюком.

Прологом до неї пролунав музичний етюд у виконанні юного скрипаля — учня 5-а класу Михайла Ракитянського. Після цього школярі, що стали переможцями міського конкурсу «Срібне слово» декламували вірші про мову: восьмикласниця Катерина Ющук — поезію Валентина Мороза «Межа моєї мови», десятикласниця Юлія Рінгель — «Мову» Володимира Самійленка, а шестикласник Максим Толстиков прочитав власний вірш «Пишаюсь тобою, мій краю».

Відтак слово взяла завідувачка дитячою бібліотекою-філією № 45 Марія Суховецька. Вона розповіла про життєвий і творчий шлях Станіслава Стриженюка, про його вагомий внесок у літературне життя Одеси та всієї України.

Сам поет яскраво та образно описав найцікавіші сторінки своєї біографії. Народився він далекого вже 1931 року в місті Гайвороні у родині хлібороба. Після війни поїхав до Одеси, вчився тут у спеціальній школі військово-повітряних сил. Хотів літати, але кар’єру в авіації зробити не вдалося, бо його батько під час війни був у полоні. Отож, після певних роздумів, вступив до політехнічного інституту на хіміко-технологічний факультет. 

У 1955 році Станіслав Савич поїхав до Казахстану, де до 1959-го працював на Актюбинському хімкомбінаті. Одночасно заочно навчався в Літературному інституті імені О.М. Горького, який закінчив у 1963-у. Відтак східці долі неухильно вели його в мистецько-культурну царину. Повернувшись до Одеси працював начальником обласного управління культури, головним редактором Одеської кіностудії художніх фільмів, був відповідальним секретарем обласної організації Спілки письменників України.

Перші поезії надрукував у 1956 році в колективній збірці «Голосом серця». Тим самим голосом розмовляв поет з читачами своїх власних збірок «В братнім краю» (1957), «Земля орлів» (1960), «Рубікон» (1962), «Пасати — вітри постійні» (1970), «Красень-світ» (1976), «Квітка долі твоєї» (1987), «Ім’я твоє шепочу» (1989), «Вибране» (1991), «Тетянин день» (2004), «Судний день. Батурин» (2008) та інших.

Станіслав Савич поділився своїми враженнями про зустрічі з багатьма відомими людьми. Наприклад, про співпрацю з Володимиром Висоцьким під час зйомок фільму «Вертикаль», про зустрічі з видатним українським поетом Павлом Тичиною. Життєві спогади супроводжувалися читанням чудових віршів. Поет пишається своїм внеском в увічнення пам’яті Тараса Шевченка у нашому місті. Станіслав Стриженюк є людиною оптимістичною,  відтак свій заряд позитивних емоцій передає слухачам.

Діти в свою чергу з великою цікавістю слухали шанованого гостя, ставили запитання, дякували за творчість, дарували квіти, фотографувалися на пам’ять.

І хоча Станіславу Савичу уже 86 років, він у розквіті творчих сил, працює над новими виданнями — «Круті береги поперек течії» та «Книга нових емоцій».

Попрощавшись «До зустрічі!», Станіслав Стриженюк поспішив на ще один творчий вечір — до студентів Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, в якому я вчилася любити рідне слово 26 років тому.

Зараз навчаю юнь берегти і шанувати українську мову, хочу, щоб мої учні були носіями всього того мовного багатства, яке ми отримали у спадок від минулих поколінь. Сподіваюся, що у дитячих серцях палатиме живий вогник любові до нашої рідної мови.

Лідія ПАЗЕНКО,
учитель-методист,
учитель української мови
та літератури Одеської
ЗОШ № 55.

Пишаюсь тобою, мій краю!

Блакить безмежна над степами,
Синіє море, мов сапфір,
І чайка білими крилами
Несе в світи красу і мир.

Мій милий край, як вітер вільний,
Де сонцем сповнена краса!
Ти надихаєш наші мрії,
І пісня лине в небеса.

Я обійму твої простори,
Притисну до грудей поля,
Зіллюсь з бурхливим Чорним морем,
В сплетінні доль твоїх - моя!

Тобою завжди я пишаюсь,
І в світі більш таких нема!
О, земле мила! Я благаю
Благословенні небеса

Моїй Одещині найкращій,
Всім людям, що отут живуть-
Добра і злагоди, і щастя,
І мирну в процвітання путь!

Максим Толстиков

       Брати Володимир та Максим

Рідна мова - чисте джерело

Мова кожного народу неповторна і - своя,
В ній гримлять громи в негоду, в житі  - трелі солов'я.
На своїй природній мові і потоки гомонять.
Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять,
Солов'їну, барвінкову, колосисту - на віки -
Українську рідну мову в дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати будем всюди й повсякчас,
Бо ж єдина - так, як мати - мова в кожного із нас.

    Змагання знавців української мови "Рідна мова - чисте джерело" провели бібліотекарі Алла Снігуренко та Наталія Коваль з п'ятикласниками ОЗОШ № 89.Учасники прийняли активну участь у конкурсах "Розминка", "Закінчи прислів'я", "Ти - редактор", читали вірші, співали українських пісень, щоб заробити додаткові бали.
Дітям було приємно перевірити свої знання української мови в День української писемності.
   Запрошуємо до читання у оновленій бібліотеці після ремонту!

Станіслав Стриженюк - гість одеських школяриків

Не надивлюсь на білий світ,

Він і нащадкам ще насниться.

Лише омріяне здійсниться,

Нового дня нова жар-птиця

Нестримно рветься у політ.

Не надивлюсь на білий світ.

З любов'ю до рідної мови

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Тарас Шевченко

   Під такою назвою 9 листопада в День української писемності та мови в Одеській ЗОШ № 55 відбулася зустріч з одеським поетом, перекладачем Станіславом Савовичем Стриженюком.
   Захід розпочався грою на скрипці Ракитянського Михайла. З нагоди свята пролунали вірші про мову, Україну у виконанні переможців міського конкурсу "Срібне слово"Ющук Катерини (8-б), РінгельЮлії (10-б), Толстикова Максима (6-а). 

   Завідуюча бібліотеки-філії № 45 Марія Суховецька представила гостя заходу Станіслава Стриженюка, який розповів про свій прихід до літератури, що відбувся не відразу, бо писав вірші ще школярем, але не наважувався оприлюднувати їх, бо писав українською мовою.
Не здійснилися мрії юнака  про можливість стати льотчиком чи моряком у південному місті Одеса через перебування батька у полоні під час другої Світової війни, тому став студентом політехнічного інституту. Пізніше випускник-інженер хімічного факультету виїде на роботу до Казахстану, побуває в місцях заслання Тараса Шевченка, працюватиме поряд з людьми-українцями, що з різних причин опинилися далеко від рідних домівок, і знову почне писати і публікувати свої вірші.

   Поет ознайомив слухачів з поезіями зі  збірок, що виходили в різні роки. Це і вірші про рідну домівку, роки світової війни, нинішнє сьогодення;  розповів автор про перебування за кордоном у якості голови Комітету захисту миру, відмітив, що найкраще почувається вдома, в своїй країні:

Куди б тебе по світу не носило

Крізь радощі великі чи малі,

А бережеться вулканічна сила

В поверненні до рідної землі.

Письменник повний творчих задумів, багато працює над своїми новими книгами: "Книга нових емоцій" та "Круті береги поперек течії", що мають  невдовзі побачити світ.
   Діти слухали уважно, тому цікавою була заключна частина зустрічі, коли вони мали можливість отримати відповідь на свої питання. Станіслав Савович радо відповів кожному учаснику та запросив на майбутню зустріч-презентацію своїх нових книг і дітей, і вчителів.
   Чекаємо на нові зустрічі!