Чорноморські новини, 16 листопада, 2017 рік

З ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОЇ МОВИ

Під такою назвою 9 листопада, у День української писемності та мови, в Одеській ЗОШ № 55 відбулася зустріч з відомим одеським поетом Станіславом Стриженюком.

Прологом до неї пролунав музичний етюд у виконанні юного скрипаля — учня 5-а класу Михайла Ракитянського. Після цього школярі, що стали переможцями міського конкурсу «Срібне слово» декламували вірші про мову: восьмикласниця Катерина Ющук — поезію Валентина Мороза «Межа моєї мови», десятикласниця Юлія Рінгель — «Мову» Володимира Самійленка, а шестикласник Максим Толстиков прочитав власний вірш «Пишаюсь тобою, мій краю».

Відтак слово взяла завідувачка дитячою бібліотекою-філією № 45 Марія Суховецька. Вона розповіла про життєвий і творчий шлях Станіслава Стриженюка, про його вагомий внесок у літературне життя Одеси та всієї України.

Сам поет яскраво та образно описав найцікавіші сторінки своєї біографії. Народився він далекого вже 1931 року в місті Гайвороні у родині хлібороба. Після війни поїхав до Одеси, вчився тут у спеціальній школі військово-повітряних сил. Хотів літати, але кар’єру в авіації зробити не вдалося, бо його батько під час війни був у полоні. Отож, після певних роздумів, вступив до політехнічного інституту на хіміко-технологічний факультет. 

У 1955 році Станіслав Савич поїхав до Казахстану, де до 1959-го працював на Актюбинському хімкомбінаті. Одночасно заочно навчався в Літературному інституті імені О.М. Горького, який закінчив у 1963-у. Відтак східці долі неухильно вели його в мистецько-культурну царину. Повернувшись до Одеси працював начальником обласного управління культури, головним редактором Одеської кіностудії художніх фільмів, був відповідальним секретарем обласної організації Спілки письменників України.

Перші поезії надрукував у 1956 році в колективній збірці «Голосом серця». Тим самим голосом розмовляв поет з читачами своїх власних збірок «В братнім краю» (1957), «Земля орлів» (1960), «Рубікон» (1962), «Пасати — вітри постійні» (1970), «Красень-світ» (1976), «Квітка долі твоєї» (1987), «Ім’я твоє шепочу» (1989), «Вибране» (1991), «Тетянин день» (2004), «Судний день. Батурин» (2008) та інших.

Станіслав Савич поділився своїми враженнями про зустрічі з багатьма відомими людьми. Наприклад, про співпрацю з Володимиром Висоцьким під час зйомок фільму «Вертикаль», про зустрічі з видатним українським поетом Павлом Тичиною. Життєві спогади супроводжувалися читанням чудових віршів. Поет пишається своїм внеском в увічнення пам’яті Тараса Шевченка у нашому місті. Станіслав Стриженюк є людиною оптимістичною,  відтак свій заряд позитивних емоцій передає слухачам.

Діти в свою чергу з великою цікавістю слухали шанованого гостя, ставили запитання, дякували за творчість, дарували квіти, фотографувалися на пам’ять.

І хоча Станіславу Савичу уже 86 років, він у розквіті творчих сил, працює над новими виданнями — «Круті береги поперек течії» та «Книга нових емоцій».

Попрощавшись «До зустрічі!», Станіслав Стриженюк поспішив на ще один творчий вечір — до студентів Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, в якому я вчилася любити рідне слово 26 років тому.

Зараз навчаю юнь берегти і шанувати українську мову, хочу, щоб мої учні були носіями всього того мовного багатства, яке ми отримали у спадок від минулих поколінь. Сподіваюся, що у дитячих серцях палатиме живий вогник любові до нашої рідної мови.

Лідія ПАЗЕНКО,
учитель-методист,
учитель української мови
та літератури Одеської
ЗОШ № 55.