Іван Франко
Книги - морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить. Іван Франко.
Бібліотека інформує
пʼятниця, лютого 23, 2018
Володимиру Висоцькому - 80
Коротке життя прожив актор, поет, музикант Володимир Семенович Висоцький: усього 42 роки.
Спішив жити, хотів бути затребуваним у театрі, нервував, коли не було роботи за фахом - писав тексти для пісень, які сам же і виконував. Саме вони привернули увагу до невідомого актора, виконавця невеличких ролей у театрі і кіно.
Під час зйомок у кінофільмі "Вертикаль" про альпіністів Володимир Висоцький звернув увагу на немолодого чоловіка, який слідкував за роботою альпіністів, які консультували акторів, що знімалися у фільмі. Це був батько одного із альпіністів, що недавно загинув на цій самій ділянці. Він вірив, що хлопці допоможуть йому повернути сина, знявши зі скелі його тіло. Схвильований Володимир пройнявся біллю батька, написав і заспівав пісні до кінофільму так, що через деякий час їх співала вся країна. З того часу Одеса стане улюбленим містом, адже картину знято на Одеській кіностудії.
Вагомим здобутком в його пісенній творчості стануть пісні про події другої світової війни. Дружина Марина Владі відмітила в одному з листів до чоловіка: "На твоїх концертах ветерани плачуть. Твої пісні роблять для миру і пам'яті загиблих більше, ніж усі фільми, документи, пам'ятники і офіційні промови, разом узяті... Ти на війні не був, але "прожив" її у своїх піснях".
Висоцький стає провідним виконавцем в театрі на Таганці, отримує ролі в кіно. Найкращу свою роль він зіграє знов-таки на Одеській кіностудії у фільмі "Місце зустрічі змінити не можна".
Володимир Висоцький хотів випробувати себе у ролі кінорежисера, видати книгу віршів, написати прозові твори, про це свідчать залишені рукописи, спогади друзів. Книга віршів і текстів до пісень вийде, але уже після...
До останнього дня свого життя він давав вказівки режисерові, хто може його замінити, якщо він не зможе через хворобу знятися у запропонованій ролі, радив, як саме слід виконувати одну із останніх пісень написаних ним...
А 25 липня 1980 року його не стало. Зупинилося змучене серце. Про смерть улюбленця публіки 70-х років - актора, поета, виконавця пісень було повідомлено тільки в двох газетах: влада боялася заворушень, незручностей з транспортом, бо в місті проходили Олімпійські ігри.
ххххх
Як вшанували пам'ять Висоцького у нашому місті у 2018 ?У січні 2018 року в Одесі пройшов тиждень кіно, присвячений 80-річчю від дня народження Володимира Висоцького в кінозалі одеської кіностудії. Відвідувачі змогли подивитися фільми з участю актора, побувати на відкритті експозиції у Музеї кіно, послухати концерт виконавців-бардів.
20 лютого у школі 89 вихованці-десятикласники вчительки світової літератури Марини Федорівни Шаталової виступили перед учнями 8-х класів з літературно-музичною композицією "Таке життя не можна назвати коротким".
Прозвучали вірші поета, пісні у виконанні Володимира Семеновича Висоцького, на екрані демонструвалися кадри з фільму "Місце зустрічі змінити не можна".
Бібліотекар Затворникова Е.М. і завідувач бібліотеки 45 Суховецька М.І. ознайомили присутніх з книгами про життя і творчість Висоцького, серед яких і книги одеського автора Галини Лазаревої, яка у 70-х роках працювала головним редактором Одеської кіностудії.
Володимир Висоцький любив бувати в Україні, в Києві жили його дідусь і улюблена бабуся, яка єдина із членів сім'ї вірила у те, що її онук стане відомим актором. Одесу ніколи не оминав увагою, і одесити відповідають йому визнанням і любов'ю. Бажаєте знати більше - приходьте до бібліотеки!
середа, лютого 21, 2018
Щира розмова про рідну мову
21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Рідна мова - мова, з якою людина входить у світ, залучається до загальнолюдських цінностей.
В Україні живуть представники понад 130 національних меншин, які є носіями 79 мов. Мовою єднання, порозуміння є українська мова, такого висновку дійшли під час щирої розмови читачі нашої бібліотеки. Вона є державною, тому знання її обов'язкове для всіх, хто живе в Україні. Про це гарно написав Павло Глазовий у своєму вірші "Дід приїхав", який інсценували бібліотекарі Алла Снігуренко та Ельвіра Затворникова.
Діти після цього і собі виявили бажання прочитати улюблені вірші рідною мовою, активно відповідали на питання вікторини.
ххххх
Бібліотекар відділу 1-4 класів Русіко Чиквінідзе у 4а 55 школи також провела годину рідної мови "Із слова починається людина, із мови починається наш рід". В класі виявилося декілька дітей, батьки яких приїхали до України з Сіріїї - Ліза і Мурат, з Азербайджану - Аміна. Однокласники дізналися, що сірійською любов - хабібі, салам - здрастуйте (азербаджанською), гамарджоба - грузинською.
"Мови, якими не розмовляють, потихеньку вмирають, а з ними щезають і нації,"- наголосила Русіко Росафіївна.
Розмовляйте рідною мовою, бережіть її, охороняйте!
Герої не вмирають!
Мирний характер демонстрацій листопада-грудня 2013 року проти рішення українського уряду не укладати Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом поклав початок Революції Гідності.Налякана влада, захищаючи свої інтереси, 30 листопада вчинила замах на мирних протестувальників, застосувавши спецрозділи міліції, які жорстоко побили людей, серед яких була переважно молодь. Сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади. Весь світ побачив, як влада не зробила навіть спроби мирно врегулювати ситуацію, а віддала наказ застосувати зброю і зробити "зачистку" Майдану.
Так почалася війна в Україні. Один за одним гинули мирні люди від куль снайперів та бійців спецрозділів міліції. Кількість убитих зросла до сотні, тої самої Небесної Сотні, що не здалися, своє життя віддали за свободу і краще життя для українців.
Вони загинули за нас весною,
Віддали все, що було у їхньому житті
і ринули у небо сотнею святою
Боронити звідти нас від ворогів.
Згадати сумні і водночас героїчні події прийшли до бібліотеки діти, що відпочивають у санаторії "Степове повітря". Як хочеться, щоб наші діти були щасливими, вільними і ніколи не забували про вічно молодих, вродливих людей, що стали Небесною Сотнею України...
пʼятниця, лютого 09, 2018
Романтика морських пригод
Кого з дітей-одеситів може не зацікавити романтика морських пригод у романах і повістях відомого французького письменника Жуля Верна, якому 8 лютого виповнилось 190 років від дня народження?Жоден з присутніх на заході не признався в зворотньому.Тому з цікавістю поринули з бібліотекарем Наталею Коваль у літературну мандрівку.
Майже як винуватець-письменник, що багато годин проводив за своїм письмовим столом, спробували зрозуміти, що так вабило Жуля Верна при написанні романів і повістей. Уже в 11 років він мало не втік з дому, найнявшись юнгою на шхуну, добре, що батьки вчасно помітили відсутність сина. Навчаючись на юридичному факультеті у Парижі, Жуль Верн не залишав свою мрію про написання літературних творів. У цьому його підтримував новий друг - Олександр Дюма, який першим читав його рукописи, рекомендував твори редакторам. Дебютував романом "П'ять днів на повітряній кулі". Жулю Верну хотілось зробити стільки ж для географії, скільки Олександр Дюма зробив для історії.
Куди тільки не мандрували його герої: мужні, відважні чоловіки, жінки і діти! Описуючи захоплюючі пригоди, автор пробував заглянути у майбутні часи. Геніальний письменник передбачив польоти у космос і можливість проходження Північного морського шляху за одну навігацію, появу нових видів транспорту: літака, гелікоптера, автомобіля. Підводні човни вже існували, але донині жоден човен не має тих характеристик, що у "Наутілуса" капітана Немо. Хвилювали письменника також питання безпеки людства. В романі "500 мільйонів бегуми" фігурує професор-німець Шульце, який мріє про панування над світом. Він створює гармату, що стріляє снарядами з отруйним газом. Роман був написаний у 1878 році. До першого застосування бойових отруйних засобів залишалось 37 років... Жуль Верн з сумом передбачав використання науки у злочинних цілях. Можна тільки подивуватись таланту передбачень, вмінню робити наукові відкриття, недаремно твори письменника були настільними книгами майбутніх космонавтів, конструкторів, вчених.
Запрошуємо до читання книг великого фантаста!
понеділок, лютого 05, 2018
В мого роду - сто доріг,
Сто століть у мого роду.
Іван Драч.
Це один з епіграфів до документально-біографічного роману Романа Тарасовича Кракалії, якого ми знаємо як журналіста газети "Чорноморські новини", автора оповідань. Щойно вийшла його нова книга "Три барви Дунаю, або Чужий серед чужих, не свій серед своїх" у місті Чернівцях, звідки родом письменник.Під час презентації твору у бібліотеці імені М. Грушевського 2 лютого 2018 року автор розповів, як довго виношував план розповіді про трагічну долю своїх найрідніших людей - дідуся та батька. Багато працював з архівними документами, родинними паперами, фотографіями, з'ясовував, чому так довго не розказували правду мама, бабуся про тата. Хлопчик вважав, що він їх колись покинув...
Так, покинув, для того, щоб вони вижили і виростили сина, не зазнали заслань і тюрем як сім'я українських патріотів, ким були дідусь і батько - Кость і Тарас Кракалії.
Присутні схвально відгукнулися на вихід нового твору, відмітили значення його для пізнання історії України, свого власного родоводу. Кожному було що сказати, згадати, відмітити, чим сподобався твір.
Вітаємо автора з виходом нової книги!
Даруємо друзям "сердечко"
У неділю, 4 лютого, у читальній залі зібралися члени гуртка "Журавлик", щоб разом провести своє дозвілля, обміняти книжки.
Бібліотекар Олена Шойка запропонувала у День друзів приготувати маленькі подаруночки для своїх друзів, людей, яких вони найбільше люблять. Таких виявилося немало у кожної дитини.Тому подарунок потрібен незвичайний, зроблений з любов'ю своїми руками. Пропонуємо і вам, шановний читачу, звернути увагу на створення паперового сердечка у техніці орігамі, адже скоро ще одне свято - Святого Валентина.
Підписатися на:
Дописи (Atom)