Іван Франко

Книги - морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить. Іван Франко.
Дякуємо, що завітали до нашого блогу! Ми відкриті для всіх за адресою: вулиця Академіка Корольова, 71/1

Бібліотека інформує

середу, липня 30, 2014

Липень 


А коли розквітнуть липи
Посеред твого двора,
Значить - це надходить Липень,
Найпахучіша пора.
Підставляй під сонце тіло,
Не ховайсь від спеки в тінь, 
Набирайся в Липні сили, 
Загартуйся й відпочинь.

Наталя Забіла

вівторок, липня 29, 2014

Іди, іди, дощику...
***
Пекучий день...лісів солодка млява...
смага стежок... сонливиці левад... 
Іде гроза дзвінка і кучерява
садам замлілі руки цілувать.






Краплини перші вдарили об шибку.
Кардіограма блиснула крива.
Вітри з розгону поламали скрипку,
гуде у сосен буйна голова.




Тремтіння віт, і жах, і насолода,
шаленство злив у білому вогні!
Ну от і все. Одплачеться природа.
Їй стане легше, певно. Як мені.

                                                       Ліна Костенко




четвер, липня 17, 2014


Літня комп'ютерна школа

     17 липня 2014 року у бібліотеці-філії відбулося заняття бібліотекарів ЦМБС за темою:
 "Сайт, блог: наповнення контентом, підтримка. Сайти дитячих бібліотек.
 Сайти та блоги ЦМБС. Підготовка матеріалів на сайт/блог.


      Про роботу з блогом "Перлинка" розповіла завідуюча філії             М.І. Суховецька, вона визначила подібність блогу до сайту, а також відмінності, які існують між ними.


Слухачі школи ознайомилися з блогами інших бібліотек ЦМБС, поділилися  власним 
досвідом роботи дописувачів до блогу ЦБС.


             Тетяна Анатоліївна Колесниченко, завідуюча методичним відділом, розповіла про роботу над матеріалами, які надсилаються до блогу, дала поради, як працювати з інформацією, з зображеннями.


вівторок, липня 15, 2014


Слово Корольова

Я залишаю ліс ракет
і залишаю скирти в полі.
О діти ядерної долі,
я залишаю ліс ракет!
Падуть зірки на видноколі,
та їм новий судився злет.
Я залишаю ліс ракет
і залишаю скирти в полі.

Бували різні таємниці,
що виявлялися людьми.
Бували тиші і громи,
бували різні таємниці.
Що я любив? Любив водиці
черпнуть з криничної пітьми.
Бували різні таємниці,
що виявлялися людьми.

                                                       Микола Суховецький




середу, липня 09, 2014



Моя Вулиця
Шановні відвідувачі блогу!
   Пропонуємо Вашій увазі цикл відеорозповідей наших читачів про вулиці, на яких вони живуть.
     У Київському районі міста Одеси налічується 284 вулиці. 
    Наш район - наймолодший, йому всього 52 роки.
   У Генплан 1966 року група архітекторів розробила проект нового житлового масиву, який назвали Селищем Таїрова. Щоб здійснити цей проект, треба було знести велику частину будівль уже існуючого приватного сектору. Людям пропонувалися квартири у панельних домах. Не дивлячись на те, що не вистачало будівельних матеріалів, робочої сили, район будувався швидко. З'явилися перші школи: 80, 72, 63 (в яких спочатку навчання проводилося у дві зміни). У 1972 році у Газовому провулку була відкрита дитяча бібліотека № 45 (пізніше адресу буде змінено на вулицю Ільфа і Петрова, 15).
     Новий мегапроект - житловий масив "Південний"- стартував після 1977 року. Відмінність його - забудова місцевості багатьма будинками у 16 поверхів.
     Селище Таїрове стало другим великим "спальником" міста. В ньому проживає 160 тисяч людей. 
      Ми з читачами хочемо показати Вам наше місто, яке ми любимо. 95% фотографій зроблено дітьми та мною для проекту під час піших прогулянок  з метою знайти цікавий кадр, полюбуватися краєвидами, а потім прийти до бібліотеки і розібрати наші фотографії, скласти текст, зробити відео. Першу розповідь ми готували з Сонею Салієвою.
                                                                     
  Марія Суховецька.


 

неділю, липня 06, 2014

Свято Івана Купала

      Свято Івана Купала  - символ літнього сонцевороту, разом  з цим це і свято очищення, в якому поєднуються дві стихії: вода і вогонь.
      Символ вогню - це купальське вогнище, яке розпалюють в ніч з 6 на 7 липня. Щоб отримати і водну стихію,  святкові дійства проходять на березі річки чи озера.


      Молодь, яка приймає участь у святі, виготовляє у вигляді чучел головних героїв свята - Купала та Марену - з дерева, трав, одягу. Хлопці та дівчата водять круг них хороводи, співають пісень, а потім спалюють Купала і топлять Марену, повертаючи їх у рідну стихію вогню і води.
     Обов'язковий елемент свята - плетіння віночків дівчатами з 12 цілющих трав, які прикрашалися горящою свічею,  і опускання їх на воду. Якщо вінок пливе добре і свічка горить красиво, то в цьому році дівчина вийде заміж, а якщо віночок крутиться на місці - то ні.
     Існує до сих пір ще одна традиція: перескакування через вогнище, це ритуал очищення. Аби з ким закохані цього не робили, тільки з тим, з ким мріяли поєднати свою долю.

      За легендою у купальську ніч   єдиний раз на коротку мить зацвітає квітка папороті. Той, хто знайде цю квітку, встигне її зірвати, буде наділений магічною силою: зможе передбачати майбутнє, навчиться розуміти мову птахів, рослин і тварин. Щороку хлопці та дівчата шукають цю квітку надії на щастя і вірну любов.
     Вітаємо зі святом! Бажаємо миру, щастя і любові!
 
 

пʼятницю, липня 04, 2014

Вилкове - "українська Венеція"


     Хочете здійснити одноденну мандрівку з друзями або сім'єю?
     Тоді ця розповідь для Вас, шановний читачу.
      Бібліотекарі дитячої системи міста Одеси разом з колегами з обласної бібліотеки для дорослих імені М.С. Грушевського 16 червня 2014 року відправились до міста Вилкове з метою познайомитись з цікавим куточком Одещини.



Воно розташоване в межах біосферного заповідника Дунайські плавні з унікальною флорою і фауною. Від Одеси всього 220 километрів. Це останній населений пункт на узбережжі Дунаю перед його впадінням у Чорне море.
      Вилкове засновано у 1746 році, побудовано повністю на маленьких островах, розділених вузькими каналами. Ці, так звані, "єрики" придатні лише для проходження невеличких човнів, через що цю місцевість називають "українською Венецією"


     Справжнє місто на воді, замість асфальту - вода, замість автомашин - човни. Ми бачили, як вправно користуються веслами і жінки, і чоловіки-рибалки. Навіть тварини радо заскакують у човник, щоб перебратися на потрібний острівець. Звична справа!




      А як радіють мешканці гостям! Раді поділитись всім, що у них є!
      А це, перш за все - риба, яку самі ловлять, в'ялять, сушать і, звичайно ж, продають. Кожен другий житель Вилкового - рибалка. Пишаються  вони також своїми садами і виноградниками.   Нам довелось відчути на собі гостинність господарів міста, яких представляли наш екскурсовод Сніжана та річкові моряки.
     Дуже приємне враження отримали ми від цієї мандрівки.





      Мандруйте рідною країною і відкривайте для себе унікальні куточки України!