...чорноморські хмари над Тарасом пливуть,неначе сиві кобзарі 

22 травня – важлива дата для кожного українця. У цей день прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні.

     Тяжкою була для Тараса Григоровича зима 1861 року. Перебуваючи далеко вiд батькiвщини, в Санк-Петербурзі, він все частіше хворів, усе бiльше вiдчував свою самотнiсть. 9 березня, в день його народження, до нього завiтало кiлька знайомих. В розмовi поет висловив бажання, щоб в разі смерті, яку він передчував, поховали його в Каневi. Вранцi 10 березня Тараса Григоровича не стало.

     Поховали Т.Г.Шевченка 13 березня, у Петербурзi, на Смоленському кладовищi на кошти друзів. Понад дві тисячi чоловiк йшли за домовиною Кобзаря:студенти унiверситету, слухачi Академiї художеств, письменники, художники i просто читачi й шанувальники.

    Лише у квiтнi 1861 року, після того, як 58 днів прах Т. Г. Шевченка знаходився в Петербурзі, царський уряд, нарештi, дозволив перевезти його в Україну.  Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Та відстоювлась думка про поховання Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева».

      Вирiшили насипати над прахом поета високу могилу. Канiвчани i жителi навколишнiх сiл два мiсяцi пеленами, хустинами, торбинками й кошиками носили землю з ближнiх урвищ-ярiв на могилу Тараса, обкладали її камiнням. Поступово над мiсцем поховання Шевченка вирiс пагорб у кiлька метрiв заввишки. На могилi встановили великий дубовий хрест.

     Бібліотекарі Снігуренко А.Б. та Коваль Н.В. провели літературну розвідку "...чорноморські хмари над Тарасом пливуть,неначе сиві кобзарі" з читачами 8-В класу школи 84.

     Наш гість,одеський поет Шупта Дмитро Романович, виступив перед дітьми з цікавими фактами про великого Кобзаря,прочитав свої вірші.Школярі задавали питання поетові,декламували його твори.

     Всі щиро подякували Дмитру Романовичу за цікаву зустріч та побажали творчих успіхів.