Вербна неділя

 Неділя за тиждень перед Великоднем зветься Вербною і тиждень – 

Вербним тижнем.

    Це свято походить від релігійної легенди, за якої Ісус Христос в’їжджає до Єрусаліму. Його шлях люди встеляли вітами фініків та пальми. По східних традиціях в’їзд на коні був символом війни, а на ослі – символом миру.

   Відтоді на згадку про цю подію віруючі напередодні свята несуть до церкви зелені гілочки дерев.

    У нас таким деревом стала верба, як відображення особливостей природи України. На цей час вона вкривається зеленим листям, тому в народі  свято називають Вербною неділею. За традицією освячену в цей день вербу зберігають весь рік. Вважається, що освячена верба набуває чудодійну силу, здатну виганяти нечистих духів. Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі до церкви. При цьому примовляли такі слова:

                                                   Будь великий, як верба!

                                                   Будь багатий, як земля!

                                                   Будь сильний, як вода.

   Того, хто проспить процедуру освячення верби, по поверненні з церкви, легенько б’ють свяченими гілками:

                                                   Це не я б’ю,

                                                   Це верба б’є.

    Вербна неділя за давнім звичаєм була днем масового висаджування цього дерева. Перед тим, як посадити галузку, казали: «Щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток!»

    Свяченій у церкві вербі народ надавав магічних властивостей: вона відвертає бурю. Кинута в полум’я – гасить пожежу. Коли йде сильний град, на город викидають галузку свяченої верби, щоб град припинився. Освячена верба має цілющу та очисну силу: відваром з неї лікувалися і вмивалися, використовували для лікування гарячки та пропасниці.

Дитинство в короткій шинелі

     10 квітня 2014 року Одеса відмітила 70 років свого звільнення від німецько-фашистських загарбників у Великій Вітчизняній війні. Святу передували численні заходи, в яких приймали участь не тільки дорослі, а й вся учнівська молодь: походи в катакомби, на Алею Слави, зустрічі з ветеранами, що звільняли Одесу.
     Не стояли осторонь і бібліотекарі дитячих бібліотек. Співробітники бібліотеки Чиквінідзе Р.Р., Шойка О.В. підготували і провели  (9, 10 квітня) героїчний альманах "Дитинство в короткій шинелі" в школах 55 (1д, 1г, 3а), 84 (3д). Вони розповіли про героїчний подвиг одеситів, про участь дітей в партизанській боротьбі з ворогом, зокрема, про подвиг Яші Гордієнка, познайомили з книгами про героїчну оборону Одеси.
     Діти читали вірші , ділилися враженнями від відвідування Алеї Слави 7 квітня. Один з учнів-третьокласників 55 школи подарував малюнок і розповів, як з мамою готувався до відвідування парку Шевченка,  про покладання квітів до могил захисників Одеси. Діти виявили бажання знати більше про історію міста, в якому живуть зі своїми рідними.
      Щоб ніколи більше не повторилися ті трагічні дні , дорослі і діти, памятаймо про тих, хто захистив нашу Вітчизну!

Дзвенять Кобзареві струни

    25 березня 2014 року в рамках щорічних навчань для молодих бібліотекарів за програмою Бібліцею, який проводить адміністрація КУ ЦМБС для дітей міста Одеси, в бібліотеці пройшов семінар, присвячений життю і творчості Т.Г. Шевченка.
   Керівник бібліографічно-інформаційного відділу З.В. Куксова надала вичерпну консультацію з методики проведення заходів, організації книжкових виставок, присвячених великому генію пензля і слова.

  Бібліотекар Коваль Н.В. ознайомила присутніх з відеопрезентацією            "Т. Шевченко-художник".

Учениці з вокального співу Шевченко Настя та Лефтер Стефанія виконали дві пісні на слова Т. Шевченка. Присутні приєдналися до співу дітей.

   У роботі семінару прийняв участь письменник Микола Суховецький, який розповів про свою нову роботу над романом "Відважні скоморохи", що невдовзі має бути надрукований у часописі "Дзвін".

   Завідуюча БІЦу Стельмах Є.І. презентувала бібліографічний путівник, який має допомогти бібліотекарям правильно орієнтуватися і знаходити потрібну інформацію у комп'ютерній мережі Internet.

   Бібліограф Ясинська Т.Д. розповіла про щоденну роботу бібліотекаря з періодичними виданнями, з систематичною картотекою статей та краєзнавчою картотекою, створенням банку інформації, послугами якого можуть скористатися всі співробітники бібліотечної системи.

   Завершив семінар профлеш "Читаємо Шевченка разом", в якому прийняли участь всі учасники семінарського заняття.

СЛОВО ПРО ШЕВЧЕНКА

   Уранці 5 березня до бібліотеки прийшли учні 8-Б класу 84 НВК з учителькою Тетяною Григорівною Яворською, аби прослухати слово про Тараса Шевченка. З ним вступив одеський
письменник Микола Суховецький.
    На початку розповіді він наголосив на тому, що у віці нинішніх восьмикласників Тарас змушений був болюче задуматись над тим, щоб йому, круглому сироті, якось вижити в цьому житті.
    Він любив малювати, тож почав шукати майстра, який зробив би з нього іконописця, і це стало б непоганою професією на все життя. Коли поткнувся до панської садиби по дозвіл на таку науку, то був узятий на кухню, і вже здавалося, що в рутинній роботі загинуть всі його мрії. Прийшов на допомогу рідний дід Іван, який попросив пана придивитися до його онука, мовляв, у того таки є талант. Тараса послали до місцевого художника Яна Димовського, який спробував передати підліткові все, що знав про мистецтво малювання.
   Як відомо, Шевченко був кріпаком і належав панові П. В. Енгельгардту. Коли той їхав на місце військової служби до міста Вільна, то з дворовою челяддю поїхав туди і Шевченко як домашній художник. Нинішні дослідники життєпису поета все частіше пишуть про роль пані Софії Енгельгардт, завдяки якій Тарас міг навчатися у Я. Димовського, а у ВІльні - в університетського професора малювання Рустема.
   Коли панська родина перебралася до Петербурга, Шевченка віддали до художницької артілі майстра Ширяєва. Молодого художника помітили земляки художник Сошенко, письменник Гребінка, вони зацікавили його долею відомих людей столичного мистецтва Карла Брюллова, Василя Жуковського та інших, було складено план і Шевченка викупили з кріпацької неволі. Це дозволило йому піти на навчання до петербурзької Академії мистецтв.
   Опановуючи прийоми пластичного мистецтва, Тарас Шевченко став писати і вірші українською мовою. Після виходу книжки поезій "Кобзар" Т. Шевченко став першим поетом України.
   А почалося все з того, що підліток-кріпак Шевченко колись дуже захотів стати художником. Він подолав неймовірні перешкоди й усією своєю творчістю почав уособлювати український народ.
   Упертість, наполегливість, велика праця зі здобування знань роблять людину людиною, підкреслив М. Суховецький. Про це школярам-старшокласникам не треба ніколи забувати.

      Художник Тарас Шевченко

"Малярство - це німа поезія, а поезія - промовисте малярство" 

Леонардо да Вінчі

     Тарас Григорович є одним з найбільших світових поетів. Однак він був і майстерним художником. У його творчості поезія і живопис тісно пов'язані між собою.
    Художник Шевченко займає чільне місце в українському образотворчому мистецтві. Про це 4 березня 2014 року розповіли бібліотекарі Коваль Н.В. та Снігуренко А.Б. дітям з санаторію "Степове повітря".
    Шевченко Т.Г.- основоположник критичного реалізму в українському мистецтві.  Він був одним з найталановитіших майстрів офорту свого часу. У його картинах відбилася вся глибина і
самобутність його особистості.

   Це чудово, що ми повертаємо собі національну свідомість під знаком Шевченка.
Він був гуманістом та інтернаціоналістом, любив Україну, за неї стояв непохитно, хотів бачити її рівною з іншими народами у сім'ї світовій - "сім'ї вольній, новій".

   Розповідь бібліотекарів супроводжувалась відеопереглядом картин Т.Г. Шевченка, переглядом книжкових ілюстрацій . Діти, що відпочивають у санаторії, читали вірші поета, які ілюстрували намальоване Шевченком, ознайомились з книгами, представленими на виставці "Україна - це Шевченко"

Свіча, запалена від серця

Хай палає свічка.

Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

Слово й музика нехай єднають нас.

    9 березня 2014 року український народ відзначає 200 років від Дня народження

 Тараса Григоровича Шевченка.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

 Саме з такою метою до бібліотеки прийшли учні-читачі 5б класу 55 ОЗОШ на захід, який підготували бібліотекарі Коваль Н.В. та А.Б. Снігуренко.

Діти взяли активну участь у заході, читаючи вірші

 Т.Г. Шевченка, слухаючи пісні на слова поета, переглядаючи відео, згадуючи прислів'я про значимість особистості та творчості для українського народу.

У творах Шевченка гірка правда розкрита,

 Бо наша країна сльозами полита...

 Писав він про те, що в душі наболіло,

  І мріяв, щоб сонечко завжди нас гріло.

  Він прагнув відкрити нам з вами очі!

 З тих пір пролетіли незлічені ночі...

"Шевченкова свічка", яка горіла впродовж заходу, - це дух поета, помисли і заповіти.

 Не даймо ж їм погаснути!

 Не даймо ж спинитися  серцю поета - сина землі української!

 Будьмо вдячні Шевченкові за його твори, вивчаймо їх,
 шануймо те, що залишив нам у спадок Великий Кобзар.

                                             

Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

Володимир Сосюра