Щоб Internet став другом

   14 лютого відзначається неофіційне свято - День комп'ютерника.
   У 1946 році в цей день громадськості вперше був представлений електронний комп'ютер ENIACI, який був створений для потреб армії США, яка намагалась створити новий спосіб обчислювання військових розрахунків та програмування військових дій. ENIACI пропрацював в американських військах 9 років, його використовували для складання балістичних таблиць армії, після чого розібрали.

    Перші моделі комп'ютерів працювали тільки в підрозділах артилерії та авіації, а люди, завдяки яким функціонували ці обчислювальні машини, називалися армійськими калькуляторами.
    Сьогодні комп'ютери розповсюджені по всьому світові, послугами всесвітньої мережі интернет користуються більше 6 мільярдів людей. Спілкування у віртуальних мережах - невід'ємна частина соціального життя.

   Які ж загрози чекають на дітей в інтернеті? Про це розповіла учням 5в класу 55 школи співробітниця міського Департаменту юстиції Федоровська Наталія Олександрівна, ілюструючи свою розповідь прикладами з відомих казок.

    Бібліотекар Коваль Н.В. провела гру з дітьми, під час якої діти, вибравши собі нік,  записали на стікері, для чого їм потрібно користуватися мережею, закріпили правила користування інтернетом:

не повідомляй про себе і батьків приватну інформацію;

не висилай незнайомим людям своє фото;

не вір всьому, що кажуть про себе віртуальні  знайомі;

обмежуй свій час роботи та ігор в інтернеті;

батьки мають знати, чим ти займаєшся, коли сидиш біля комп'ютера;

перевіряй дані, які отримуєш з мережі;

тримай пароль комп'ютера у таємниці;

якщо опиняєшся в складній ситуації - поговори з батьками. 

Вартові спокою

   15 лютого 2014 року виповнюється 25 років від того моменту, як останній радянський солдат покинув територію Афганістану. Дев'ять років йшла ніким і нікому необ'явлена, героїчна і трагічна війна . Але у пам'яті людській вона ще житиме довго, тому що її історія написана кров'ю солдат та сльозами матерів, обелісками з жестяними зірочками .

    І, звичайно ж, війна навічно залишиться у душах того покоління, що вийшло із неї.
    7 лютого у НВК-84 до школярів  прийшов Валентин Миколайович Вагін, який з 1980 по 1983 рік перебував на службі у Афганістані як військовий лікар. Він розповів дітям про важкі дні перебування в чужій країні, нелегкі випробування для солдат і офіцерів, читав вірші друзів, написані на війні . Валентин Миколайович повідомив, що війна забрала 15051 життя з радянської сторони, більше 53 тисяч було поранених. Всього приймало участь 150 тисяч солдат і офіцерів Радянської Армії. Розповідь супроводжувалася демонстрацією кадрів із фільму "Останній солдат".
    Після повернення додому Вагін В.М. написав і видав дві книги спогадів про війну і своїх товаришів.

   Завідуюча бібліотекою № 45 Суховецька М.І. представила книги, які розповідають про події 25-літньої давнини: "Афганская война: как это было", "Никто не создан для войны", "Возвращение из Афганистана" Н. Стрельникової.

   Вчитель історії Олександр Вікторович Прокоп'єв розповів про роботу, яку проводить з членами шкільного історичного музею, сумісну роботу з ветераними воєн по патріотичному вихованню учнів школи.

   Діти з цікавістю слухали розповідь, роздивлялися книжки, а потім квітами поздоровили ветерана, подякували за можливість жити у мирній країні.

Крути у моєму серці досьогодні 

    "Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього", говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так і людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого - як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Саме тому ми повинні знати свою історію, своє минуле, а історія наша вмита кров'ю і сльозами.

   Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. Дата 29 січня 96 років тому назад увійшла в українську історію як день пам'яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом'януть той славний час,

Коли в офіру батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров'ю Крути,

 І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

   Хвилиною мовчання вшанували пам'ять героїв учні 7в класу 89 школи під час  заходу, який провела бібліотекар Коваль Н.В.

«Ще нам, браття-українці, усміхнеться доля»

   27 січня 2014 року минає 175 років від дня народження  Павла Платоновича Чубинського - великого сина  України.

   Народився він на хуторі біля м. Бориспіль Київської області, навчався у другій Київській гімназії, а згодом у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті.

    В студентські роки захоплюється суспільно-політичною діяльністю, любив спілкуватися з селянами. Під час канікул збирав етнографічний матеріал у Переяславі, Золотоноші.

   Після повернення в Україну впродовж 1861 – 1862 років пише статті для журналу «Основи», бере активну участь у діяльності Київської Громади. Проти «Громади» невдовзі було заведено кримінальну справу і П. Чубинського висилають на 6,5 роки до Архангельської губернії, де він працює судовим слідчим, бере участь у експедиціях. Його цікавить економіка та природні умови Півночі.

   Після повернення на Україну Павло Платонович працює у Географічному товаристві у Києві, яке згодом було закрито, а Чубинського «как неисправимого и опасного в крае агитатора» було вислано з Києва. Вражають обсяг і глибина дослідницької праці  по збиранню пам’яток народної культури: підготовлено і видано два томи наукових праць, створено музей, в якому було більше трьох тисяч експонатів.

    У 1871 році виходить перша і остання збірка віршів під назвою «Сопілка», де автор друкується під псевдонімом Павлусь.

Але найбільш відомим зробив Павла Чубинського вірш «Ще не вмерла Україна…», який став державним гімном України.

    У заході, який провела бібліотекар Коваль Н.В., активну участь прийняли учні 6в класу 89 школи.

  

 26 січня  у читальному залі зібралися активісти, яких 

А.Б. Снігуренко ознайомила

 з планом роботи на 2014 рік.

 Після жвавого обговорення діти подивилися виставу "Зимовий садочок",
 з якою виступили відвідувачі сімейного центру "Зимовий сад".

 

Разом із Снігуронькою водили хоровод, співали зимових пісень, відгадували загадки.
 Весело було всім: і дітям, і їхнім батькам.

              Комп'ютерний гурток "Start!"
    26 січня 2014 року у бібліотеці розпочав свою роботу комп'ютерний гурток "Start", на якому діти мають змогу навчитися грамотно користуватися комп'ютером, офісними програмами, безкоштовно користуватися інтернетом.

   Члени гуртка із задоволенням послухали розповідь "Як народився перший комп'ютер", а також показали свої навички роботи на комп'ютері у грі "Чи знаєш ти комп'ютер".

   Запрошуємо всіх бажаючих навчатися приходити на засідання гуртка, які будуть проходити один раз на місяць, індивідуальні заняття проходитимуть у зручний для вас час .

   Бібліотека - це установа, де можна цікаво і корисно провести свій вільний час.

 

Здесь все девчонки чуточку морячки
и парни все немного капитаны...

   23 січня 2014 року бібліотекар Затворникова Е.М. провела поетичний вечір, присвячений поету Івану Івановичу Рядченку, якому в цьому році виповнюється 90 років від дня народження. В заході прийняли участь семикласники 65 школи.
  Іван Рядченко - одесит. Тут він народився у сім'ї моряка і назавжди залишився вірним батьківському порогу. "Одеса для поета - любов і надія, гордість і віра, біль і турбота, без яких нема ні життя, ні поезії," - напише у своїй передмові до двохтомника творів І. Рядченка, який вийшов у Києві ( 1984 р.), Михайло Дудін. Тільки на деякий час він залишав своє рідне місто: коли прийшлося стати захисником Вітчизни (1941 - 1945 р.) та коли навчався у Львівському університеті після закінчення війни.
   Бойовий офіцер знав і пам'ятав війну у всіх подробицях, тому з великою любов'ю і печаллю він напише у своїх творах про своїх друзів-фронтовиків, яким, на жаль, не всім вдалося повернутися додому:

И кто-то пел,

и кто-то плакал,

и кто-то спал в земле сырой.

   У мирний час І. Рядченко багато мандрує, працюючи  на суднах Чорноморського пароплавства. В цей час, крім поезій, він пише сценарії до кінофільмів: "Координаты неизвестны", "Если есть паруса", романтичні драми у віршах "Город красивых", "Обещанная звезда", "На улице Жанны весна". Одна за одною виходять збірки поезій.

   Він міг би жити і працювати в Києві, в Москві, але містом пожиттєвої прописки Іван Іванович Рядченко вибрав Одесу.Тому нинішні читачі-одесити з гордістю і любов'ю читали його вірші на поетичному вечорі, що пройшов напередодні дня народження Поета:

Здесь все девчонки чуточку морячки

и парни все немного капитаны...

...И смотрит море синими глазами

на мальчиков, родившихся в тельняшках.

В любом краю и на любой волне

летит виденье чайкою ко мне:

купаются в солнце бульвары и здания,

и бронзовый Пушкин, и порт, и каштаны.

Одесса, Одесса, к тебе на свидания

приносят свою синеву океаны!