Про хліб наш насущний

     Щороку в Україні в листопаді проходять заходи, присвячені річниці Голодомору .

Щохвилини з вересня 1932 року по липень 1933-го помирали щонайменше 17 осіб,
 щогодини - більше 1000,
щодня - понад 24 тисячі.
 За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення.
 За оцінками дослідників померло від 7 до 10 мільйонів чоловік.
Третина всіх загиблих - діти.

     Напередодні Дня пам'яті жертв Голодомору бібліотекар Алла Снігуренко  відвідала 8а клас НВК-84 .
     Під час заходу учасники обговорили такі питання: що таке голод, голодомор, причини Голодомору 1932-33 років, дізналися, що у 2003 році Верховна Рада України визнала його геноцидом, а як інакше можна пояснити таку велику кількість загиблих?
     Нам зараз страшно згадувати ці роки, але, повірте, це потрібно більше живим, ніж мертвим. І так довгий час замовчувалися факти про голод в Україні. Очевидці про це згадували пошепки між собою і пам'ятали, кладучи окраєць хліба під подушку, на всякий випадок, впродовж всього свого життя...
     Наслідки дуже болючі: не знаємо справжньої історії своєї держави.
Письменників, які торкалися цієї теми, не друкували. Широкому загалу читачів стали відомими твори В. Барки "Жовтий князь", У. Самчука "Марія", Є. Маланюка "Року Божого 1933"  в роки Незалежності України.
     Звернувся до цієї болючої теми і відомий одеський письменник Олекса Різниченко, який сам із своїми рідними пережив голод 1947 року. Він створив унікальний словник голодомору -"Їдло 1933". Читати ці "рецепти" без сліз неможливо. Алла Снігуренко познайомила дітей також з невеличкою новелою Олекси Сергійовича "Дід Горпина" з книжки прози "З людей" (2000 р.)Трагічні події 1932-33 років стали особистою трагедією життя дідуся, який не зміг забути своїх дітей і дружини, з ім'ям якої на вустах він і помирає. Тільки тоді молодим бешкетникам стало ясно, кого вони ображали за "дивацтво", яке полягало в тому, що Хліб, який вони кидали під ноги старому і топтали (а він збирав всі крихти і плакав), може бути ціною Життя.
      Ніколи про це не можна забувати і нашим  дітям. Приходьте до бібліотеки по книжки, які допоможуть пізнати свою історію, свій миролюбивий народ, який прагне миру і щастя!