Іван Франко

Книги - морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить. Іван Франко.
Дякуємо, що завітали до нашого блогу! Ми відкриті для всіх за адресою: вулиця Академіка Корольова, 71/1

Бібліотека інформує

середа, 16 грудня 2015 р.

Проект "Моя нова поліція"

     Бібліотечна система для дітей отримала запрошення до співпраці в рамках нового проекту IREX/Україна -"Моя нова поліція: громадська підтримка реформи національної поліції".   Даний проект має на меті вибудувати довіру та встановити плідні стосунки між новою поліцією та громадянами, для яких вона працює і яких має захищати. Проект має підвищити обізнаність громадськості з таких питань, як прийняття нового закону "Про національну поліцію" та  його впровадження в життя.
     Для поширення достовірної інформації бібліотекарі можуть допомогти у організації заходів для безпосередньої комунікації громадян та місцевої поліції, та налаштування контактів між місцевими ЗМІ та поліцейськими прес-службами.
     Для реалізації проекту IREX запросила 10 співробітників від ЦМБС на триденний тренінг, який відбувся у Києві з 10 по 12 грудня 2015 року. Разом з нами прийняли участь у заходах колеги з обласної бібліотеки імені М. Грушевського  та ЦБС для дорослих міста Миколаїв.
     Місцем проведення організаторами було обрано Парламентську бібліотеку України, що знаходиться на Набережно-Хрещатицькій вулиці, 1. Одразу ж після знайомства завідуюча бібліотекою  провела екскурсію просторими залами, устаткованими сучасними меблями, технічними засобами.
      Цікавою   в перший день роботи для нас була зустріч з радником  Еки Згуладзе - Анастасією Шмалько, яка розповіла про напружену роботу над проектом "Моя нова поліція", про те, кого залучали до складання тестів для тих добровольців, що вирішили піти на службу до нової поліції, труднощі, які ще існують..
      Троє київських поліцейських стали учасниками заходу "Жива книга". Кожен з нас мав можливість поспілкуватись з молодими людьми, які охоче відповідали на різноманітні питання, що стосувалися і зарплати, і звідки вони родом, які пригоди траплялися під час чергування, чому вони пішли у поліцію.  Приємно було чути, що перш за все їх турбує доля країни, і вони згодні наводити в ній порядок.
     Другого дня наші невтомні тренери Ірина Ніколенко, Люба Квасюк та Олена Попелюшко запропонували нам стати учасниками проектування заходів, кожний з нас був активним виконавцем рольових вправ, де розігрувалися сюжети правопорушень, з якими стикаються поліцейські. Коментував "дії" злочинців, правопорушників, поліцейських справжній  юрист Андрій з офісу надання юридичних послуг громадянам та поліцейським.
     Третього дня ми дізналися про роль бібліотекаря-фасилітатора, який повинен правильно побудувати майбутній захід, запросити учасників і слідкувати за тим, щоб і одна, і друга сторона були задоволені тим, що відбувається на запропонованому майданчику дискусії.
Кожен з присутніх отримав знання, які має використати під час виконання домашнього завдання, за це ми подякували нашим тренерам.
 Незабутнє враження справив на нас величний і гостинний Київ, молоді хлопці і дівчата, які хочуть корінних перемін у державі. Ми маємо стати з ними пліч-о-пліч.









неділя, 29 листопада 2015 р.

Про хліб наш насущний

     Щороку в Україні в листопаді проходять заходи, присвячені річниці Голодомору .

Щохвилини з вересня 1932 року по липень 1933-го помирали щонайменше 17 осіб,

 щогодини - більше 1000,
щодня - понад 24 тисячі.
 За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення.
 За оцінками дослідників померло від 7 до 10 мільйонів чоловік.
Третина всіх загиблих - діти.
     Напередодні Дня пам'яті жертв Голодомору бібліотекар Алла Снігуренко  відвідала 8а клас НВК-84 .
     Під час заходу учасники обговорили такі питання: що таке голод, голодомор, причини Голодомору 1932-33 років, дізналися, що у 2003 році Верховна Рада України визнала його геноцидом, а як інакше можна пояснити таку велику кількість загиблих?
     Нам зараз страшно згадувати ці роки, але, повірте, це потрібно більше живим, ніж мертвим. І так довгий час замовчувалися факти про голод в Україні. Очевидці про це згадували пошепки між собою і пам'ятали, кладучи окраєць хліба під подушку, на всякий випадок, впродовж всього свого життя...
     Наслідки дуже болючі: не знаємо справжньої історії своєї держави.
Письменників, які торкалися цієї теми, не друкували. Широкому загалу читачів стали відомими твори В. Барки "Жовтий князь", У. Самчука "Марія", Є. Маланюка "Року Божого 1933"  в роки Незалежності України.
     Звернувся до цієї болючої теми і відомий одеський письменник Олекса Різниченко, який сам із своїми рідними пережив голод 1947 року. Він створив унікальний словник голодомору -"Їдло 1933". Читати ці "рецепти" без сліз неможливо. Алла Снігуренко познайомила дітей також з невеличкою новелою Олекси Сергійовича "Дід Горпина" з книжки прози "З людей" (2000 р.)Трагічні події 1932-33 років стали особистою трагедією життя дідуся, який не зміг забути своїх дітей і дружини, з ім'ям якої на вустах він і помирає. Тільки тоді молодим бешкетникам стало ясно, кого вони ображали за "дивацтво", яке полягало в тому, що Хліб, який вони кидали під ноги старому і топтали (а він збирав всі крихти і плакав), може бути ціною Життя.
      Ніколи про це не можна забувати і нашим  дітям. Приходьте до бібліотеки по книжки, які допоможуть пізнати свою історію, свій миролюбивий народ, який прагне миру і щастя!



середа, 25 листопада 2015 р.

7 дивовижних казкових героїв, яких вигадали українські письменники.

Вінні-Пух, Карлсон, Чебурашка… Цих персонажів знає кожен! А от чи існують герої, вигадані українцями і гідні того, щоб ними захоплювалися та любили?
Український контент пропонує добірку історій про найбільш чудернацьких створінь, яких вигадали українські письменники!

Дракон Омелько

DRAKON_OMELKO_forzac
Дракон Омелько любить розповідати казки… Та що там – він просто-таки невтомний казкар, готовий вигадувати все нові та нові історії від ранку до вечора! Щоправда, ці дивовижні оповідки не завжди знаходять слухачів. Адже тільки-но Омелько підкрадається до когось, щоб розповісти казку, як усі одразу верещать: «Дракон!» — і втікають…
Сашко Дерманський, «Казки дракона Омелька»


Бухтик

2 - 0003(2)

Дивовижне підводне створіння, вигадане Володимиром Рутківським. Цей незвичайний герой має шерсть, ріжки і чудово плаває. А ще – він неабиякий бешкетник! А тому просто приречений на читацьку любов.
Володимир Рутківський, «Бухтик з тихого затону»


Кентавр Габріель
cdzgju7PFys


Габріель мешкає у гущавині лісу. Він грає на арфі, флейті і сопілці, читає кам’яні книжки і п’є чай з духмяних трав. Білки стрибають Габріелеві на плечі, і той катає їх на собі. Цей дивовижний добрий кентавр товаришує з лисицею і грає з ведмедиком у горішки.
А ще – чекає на своїх батьків.
Марина і Сергій Дяченки, «Габріель і сталевий Лісоруб»


Лулука

5345

Це таке собі сонечко, добра і щира душа. Лулука може літати, бо ще не подорослішав. У нього добра мама, яка готує найсмачніше за всіх, і дивний батько, який думає про дивні речі. Маленьке звірятко Лулука – з тих мандрівників, що готові вирушити у незнайомий світ заради порятунку іншого. А поки ніхто не кличе на допомогу, Лулука мешкає в оселі поміж Ко­ренів Найбільшого Дерева, де так затишно пахне здобою, шоколадом і кавою.
Катерина Паньо, «Сонечко для мами Лу» 


Чудовисько Чу

3426

Незвичайне створіння із густою яскраво-рожевою шерстю. Чу постійно вигадує нові забавлянки і знає чимало цікавих історій та страшилок. А ще має унікальну здатність розчинятися в темряві, як і годиться справжньому чудовиську.
Сашко Дерманський, «Чудове Чудовисько»


Чекалка

img039

Казкове страшидло з роду бабаїв та бабаїх, якими зазвичай, батьки лякають неслухняних і вередливих діток. Насправді це фольклорний образ, адже Чекалкою і справді лякали неслухняних дітей на Слобожанщині й Полтавщині. У книзі це страховисько постає схожим на аж занадто досвідченого педагога.
Іван Андрусяк, «Стефа і її Чакалка» 


Хоботарки

obj-123

Дивакуваті свинки з хоботами, що мешкають у власному вигаданому світі. І вони не прото забавляються, а рятують світ! Відомий хоботарський архітектор Герман Миша спроектував у Дивовижному Лісі найвищу в світі антену стільникового зв’язку. Одного дня трапилася катастрофа: Весняне Сонечко зачепилося промінчиком за антену, і зупинився час.  Негайно була скликана хоботарська нарада, щоб розробити стратегію порятунку світу.
Леся Кара-Коця, «Пригоди хоботарок. Порятунок Весняного Сонечка»

Див.:https://ukontent.wordpress.com/2015/11/15/7-dyvovyzhnykh-kazkovykh-

неділя, 22 листопада 2015 р.

Книга чи комп'ютер?

Книга чи комп'ютер?

     Чому віддати перевагу в наш час сучасним школярам-четвертокласникам - книзі паперовій чи електронній? Які переваги має книга перед комп'ютером і навпаки? Які правила треба знати, щоб не завадити своєму здоров'ю при користуванні новітніми технологіями? 
     На ці та інші питання шукали відповіді під час диспуту, який відбувся 18 листопада у бібліотеці, учасники двох команд: "Віртуали"(4а ЗОШ 55) та "Книголюби" (4а НВК-263) разом із своїми наставниками: Толстиковою Наталею Євгенівною, Паламарчук Іриною Андріївною, Степаненко Тетяною Іванівною.
      Приємно було спостерігати , як діти доводили свою правоту, надаючи певні аргументи та приклади з власного маленького життя. Вони ретельно підготувалися, приготувавши невеличкі реферати, стіннівки, прочитали власні вірші, присвячені темі дискутування. Нижче ми  подаємо вірш Максима Толстикова, в якому він відзначає, що сучасна дитина має багато читати книги і добре володіти комп'ютером.

      Бібліотекарі філії Чиквінідзе Р. та Шойка О. приготували перегляд нових видань на абонементі та в читальній залі. Завідуюча Суховецька М. І. ознайомила присутніх з матеріалами блогу "Перлинка", повідомила, якими послугами можуть користуватися відвідувачі бібліотеки завдяки програмі "Бібліоміст".



Завідуюча шкільною бібліотекою ЗОШ 55 Тетяна Іванівна Степаненко - читач 80-х років бібліотеки № 45 Таня Терзі.

 До нових зустрічей у бібліотеці!







понеділок, 16 листопада 2015 р.

Про жабку-царівну і не тільки

     В неділю читачі відділу дошкільнят та учнів 1-4 класів спішать зранку на заняття з орігамі, які проводить бібліотекар Шойка Олена.
- Сьогодні ми згадуємо казки, в яких йде розповідь про жабку-царівну, а потім спробуємо скласти з паперу фігурку тваринки,- повідомляє бібліотекар. 
     Кипить робота, через деякий час діти з радістю показують своїм мамам зроблені ними фігурки.
      А тепер - до читання книг, які запропонувала прочитати Олена Вікторівна.


Пропонуємо зробити цікаву іграшку разом з вашою дитиною!


субота, 14 листопада 2015 р.

пʼятниця, 13 листопада 2015 р.

Майстер пригодницьких романів

                                                         "Будемо в міру сил учити народ радості і будемо пам'ятати,
 що уроки ці повинні... 
зміцнювати в людях мужність".
 Роберт Луїс Стівенсон

     13 листопада 2015 року виповнюється 165 років від дня народження англійського письменника Роберта Луїса Стівенсона, автора всесвітньо відомого роману "Острів скарбів".
     Отримавши юридичну освіту в Единбурзі (Шотландія), молодий чоловік відмовляється від кар'єри адвоката на користь літературної праці. Шукаючи матеріал для своїх есе, статей, книг майбутній письменник багато подорожує країнами Європи, Америки, вивчає історію, традиції рідної Шотландії.
      Зовсім випадково приходить ідея написати пригодницький твір: граючись з дітьми своєї дружини, він пояснював, що таке карта, намалював карту острова скарбів, тут же почав вигадувати різні історії про героїв гри... Вперше роман був надрукований у 1883 році. З тих пір сміливі герої, які відправляються на пошуки скарбів, стали улюбленими літературними героями не одного покоління юних читачів. 
     Стівенсон прожив, на жаль, зовсім коротке життя, зоставивши добру пам'ять по собі серед людей, з якими поряд довелось жити останні роки свого нелегкого життя. 
     Історія життя і творчості стали темою пригодницького альманаху "За ветер добычи, за ветер удачи", який провела бібліотекар Ельвіра Затворникова з читачами 6в та 5г класів 89 ЗОШ. На абонементі діти змогли вибрати книги для самостійного читання. Приємного читання!


четвер, 5 листопада 2015 р.

Вітаємо  колегу з Днем народження!

Хай здоров'я, радість і достаток
Сиплються немов вишневий цвіт.
Хай малює доля з буднів свято
І дарує Вам багато літ!

Як зробити дітей розумнішими?

"Читайте їм казки, а якщо хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок", -  Альберт Ейнштейн

понеділок, 2 листопада 2015 р.

«ЧОМУ НАШЕ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЧИТАННЯ» НІЛ ГЕЙМАН

«Чому наше майбутнє залежить від читання» Ніл Гейман
Видатний англійський письменник Ніл Гейман прочитав лекцію про користь читання. Дванадцять найголовніших тез:
  1. Читання  художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини.
  2. Планування розбудови приватних в'язниць здійснюється на підставі оцінки кількості нечитаючих підлітків.
  3. Художня література відкриває залежність від читання: змушує дізнаватися нові слова, інакше мислити, продовжувати рух уперед, виявляти насолоду в читанні.
  4. Найпростіший спосіб виховати грамотних дітей — навчити їх читати і показати, що читання може бути приємною розвагою. Не існує поганих авторів для дітей, діти самі знаходять потрібні їм історії. Давно відомі дорослим прописні істини діти відкривають для себе вперше.
  5. Художня література, на відміну від телебачення чи кінематографу, породжує емпатію — творення з 33 літер і дрібки розділових знаків світу своєї уяви, сприймання зовнішнього світу як свого. Зрештою, ви повертаєтеся у власний світ хай трохи, але вже іншими.
  6. Емпатія є основою змін. Наприклад, Китай, що розвивався на запозичених технологіях Apple, Microsoft, Google, уже десятиліття як творить свій контент наукової фантастики та фентезі в надії на свої майбутні винаходи. Бо нові ідеї виникають на ґрунті фантастики у колишніх юнаків та юнок, що зачитувалися неймовірним. Література показує інший світ, той, де ви не були, який робить вас спраглими нового й змушує не зупинятися на досягнутому. А люди, що перебувають у пошуку, можуть змінювати і покращувати світ.
  7. Бібліотеки — це свобода (читати, спілкуватися), освіта, дозвілля, сховок і доступ до інформації. Будь-яка інформація має ціну, а правильна інформація є безцінною. Сьогодні час перенасичення інформацією — два дні і її ми маємо стільки, скільки продукувалося від початку цивілізації до 2003 р. (Eric Emerson Schmidt). Тому критичною є навігація у царині інформації. І, на мою думку, бібліотеки є воротами в майбутнє.
  8. Книги є способом спілкуватися з мертвими, вчитися у тих, кого немає з нами. Є казки, старіші за цілі держави, казки, що пережили свої культури. Не цінуєте бібліотеки — не цінуєте інформацію, культуру чи мудрість. Таким чином ви заглушуєте голоси минулого на шкоду прийдешньому. Підтримуйте бібліотеки, використовуйте їх, заохочуйте до цього інших, протестуйте проти їх закриття.
  9. Слід читати вголос дітям, читати те, що їх тішить, читати історії, від яких ми самі вже втомилися, говорити різноголоссям і не припиняти читати навіть тоді, коли діти самі навчилися. Адже це миті єднання, час поза телефонами та ТБ, поза спокусами світу. Айнштайн на питання як зробити дітей розумнішими відповів: «Читайте їм казки, а якщо хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок».
  10. Слід користуватися мовою — дізнаватися сенс нових слів, застосовувати їх, говорити зрозуміло, те, що маємо на увазі. Жива мова вчить, що значення і вимова слів можуть змінюватися.
  11. Істиною в літературі є не те, що сталося насправді, а те, що розповідає нам, хто ми такі.
     
  12. Правда полягає в тому, що особистості знову і знову змінюють світ, створюють майбутнє, уявляючи, що речі можуть бути іншими. Озирніться – все, що ви бачите навколо себе, було колись кимось придумане. Хай запрацюють ваші уява і мрія.

четвер, 29 жовтня 2015 р.


Які саме дитячі книжки, видані протягом останніх років, стали відомими поза межами України
Фото: Jessica Lucia/Flickr.c
Ольга 
Купріян








Українська книжка для дітей не так давно почала пробиватися в широкий світ.
Поява у престижних міжнародних каталогах на кшталт "Білих круків" та "почесних списках" премії Андерсена, участь видавців у Міжнародній книжковій виставці в Болонії, перемога в авторитетних преміях і як наслідок – переклад іноземними мовами та успіх у закордонного читача.
INSIDER дізнався, які саме дитячі книжки, видані в Україні протягом останніх років, стали відомими у світі.
________________________________________
Василь Голобородько, "Віршів повна рукавичка" ("Грані-Т", 2010, ілюстрації Інги Леві)
2011 року книжка дитячих верлібрів "Віршів повна рукавичка" Василя Голобородька з лаконічними ілюстраціями Інги Леві ввійшла до міжнародного каталогу "Білі круки" (The White Ravens), ставши однією з 250 найкращих дитячих книжок у світі за версією Молодіжної бібліотеки в Мюнхені.
Гадаємо, не в останню чергу завдяки майстерності художниці. Для українського читача, звиклого переважно до повноколірних і багатих на деталі малюнків у дитячих книжках, витончені ілюстрації Інги Леві, виконані кольоровими олівцями, можуть виглядати надто "скупими". Утім вони бездоганно доповнюють метафорику віршів Василя Голобородька (на думку Оксани Забужко, поета, який найбільше з-поміж українців заслуговує на Нобелівську премію з літератури і, ясна річ, на переклади різними мовами).
Вдивлятися в ілюстрації так само цікаво, як і вчитуватися у вірші. Чимось вони нагадують дитячі малюнки, як і вірші – дитячі слова, логіку дитячого мислення. Крім того, на сторінках книжки багато "повітря", зайві деталі не заважають зосереджуватися на головному – метафорах і образах, думках, закладених у поезію: "Загубив рукавичку. / Підняв. / Якби не підняв – / почалася б казка".
________________________________________
"Рукавичка", народна казка ("Навчальна книга – Богдан", 2011, ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва)
З появою навесні 2012-го в "Білих круках" "Рукавички" творчої студії "Аґрафка" імена львівських художників Романи Романишин та Андрія Лесіва надійно "прописалися" у списки тих, хто створює найкращі дитячі книжки у світі. Роком раніше книжка перемогла в конкурсі Міжнародного бієнале ілюстрації в Братиславі "ВІВ 2011".
"Рукавичка" – одна з перших ластівок "Аґрафки" у сфері дитячої книги, книжка-гра, експеримент, який, вочевидь, й оцінили мюнхенські бібліотекарі. Узявши класичний текст української народної казки, художники "вдягли" його у справжню хутряну рукавичку, розселили персонажів по уявних "квартирах" (хтось опинився в пальці, хтось – потіснився в долоні), додали до книжки рукавичку-розмальовку й таким чином актуалізували українську казку для сучасних читачів, яким уже не достатньо традиційних ілюстрацій до загальновідомого твору.
Тут знайдемо характерні для Романи й Андрія схематизм у зображеннях, стриманість і смак у кольоровій гамі, ретельну роботу зі шрифтами й деталями, які й роблять якісну дитячу книжку. Видавництво пропонує також і англомовний варіант "Рукавички", виконаний Оксаною Лущевською і Майклом Найданом.
________________________________________
Мар’яна Савка, "Казка про Старого Лева" ("Видавництво Старого Лева", 2011, ілюстрації Володимира Штанка)
Водночас із "Рукавичкою" до "Білих круків" потрапила й "Казка про Старого Лева"Мар’яни Савки з ілюстраціями Володимира Штанка. Текст – чергова спроба міфологізувати для дітей міський простір "культурної столиці" України. Мар’яна Савка створює віршовану легенду про те, як "у місті, що зветься по-княжому Львів" живе Лев-казкар (властиво, цією легендою живиться й "Видавництво Старого Лева"), п’є каву й пише казки на друкарській машинці, а до нього в гості приїжджають звідусіль екзотичні друзі – слон, жирафа і крокодил.
Завдяки рефрену казка легко запам’ятовується, що, своєю чергою, допомагає поширювати легенду про Старого Лева серед дітлахів, може, навіть не лише львівських. Ілюстрував книжку Володимир Штанко, чия інтерпретація Гоголевих "Вечеров на хуторе близ Диканьки" ("Грані-Т", 2010) того ж року потрапила до "Почесного списку ілюстраторів", який що два роки укладає міжнародне журі літературної премії імені Г. Х. Андерсена.
________________________________________
Іван Андрусяк, "Вісім днів із життя Бурундука" ("Грані-Т", 2012, ілюстрації Ганни Осадко)
Наступного 2013 року в "Білих круках" з’явилася бешкетна повістина "Вісім днів із життя Бурундука" Івана Андрусяка з ілюстраціями Ганни Осадко. "Вісім днів із життя Бурундука", себто семикласника Івана Боднарука, – психологічна повість, де всього потроху намішано – і перша симпатія, і проблеми з опануванням точних наук, і комплекси, пов’язані з надмірною вагою (щоправда, в цьому віці вони героя Андрусяка не дуже хвилюють), і навіть спроба виростити "кишенькового" чортика (у книжці вміщено покрокову інструкцію, як це зробити) для втілення будь-яких бажань.
Написано жваво й місцями по-справжньому дотепно, а "фірмові" чорно-білі ілюстрації Ганни Осадко створюють враження, ніби перед читачем – дитячий щоденник у дусі популярної писанини Ґреґа Геффлі ("Щоденник слабака").
Очевидно, трендове оформлення відіграло немалу роль у тому, що мюнхенські бібліотекарі вирішили включити книжку до свого каталогу. На початку 2015-го "КСД" видало скандальне продовження пригод "майже дорослого" Івася "Закоханий Бурундук".
________________________________________
"Ріпка. Стара казка, по-новому розповів Іван Франко", ("Навчальна книга – Богдан", 2012, ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва)
Водночас із книжкою Андрусяка й Осадко до "Білих круків" потрапив і другий артбук "Аґрафки" на тему української народної творчості.
"Ріпка" – також книжка-гра з оригінальним дизайном, книжка виймається з картонної коробки – так, мовби витягуєш із землі саму ріпку. А завдяки вставці з сантиметровою стрічкою дитині буде простіше уявити, якою ж величезною була городина, якщо її все сімейство не спромоглося вирвати. Наприкінці є словничок застарілих слів (художники використали текст казки в переказі Івана Франка).
Оригінальний підхід до всім знайомої теми, гумор в ілюстраціях і дизайні, а також стриманість у кольорах – за це українські читачі й, очевидно, журі європейських книжкових премій особливо люблять роботи Романи Романишин та Андрія Лесіва. Англомовний переклад книжки доступний на сайті видавця.
________________________________________
Романа Романишин, Андрій Лесів, "Зірки і макові зернята" ("Видавництво Старого Лева", 2014)
2014 року українська дитяча книжка вперше отримала відзнаку престижної премії BolognaRagazzi. "Зірки і макові зернята" – дебют Романи Романишин та Андрія Лесіва як авторів. Хоча критики й закидають виданню брак "літературності", який помітно навіть у невеличкому тексті, а в головній героїні – дівчинці Дорі – вбачають особу беземоційну, це не завадило "Зіркам і маковим зернятам" стати популярними в Європі (книжку, щоправда, зі зміненою назвою, обкладинкою та іменем головної героїні, видано у Франції, Кореї, Аргентині, тривають переговори зі Словенією та Латвією, англомовний переклад доступний на Amazon.com).
Це – втілена філософія т.зв. "маленьких кроків", історія про те, що "кожне завдання, навіть найскладніше, слід починати з простого – з один, два, три…". Здавалося б, чудова нагода пояснити дітям очевидні життєві речі, втім батьки маленьких читачів в Україні й досі не знають, з якого боку підійти до читання цієї неординарної книжки-картинки.
________________________________________
Леся Українка, "Лісова пісня" ("Основи", 2014, ілюстрації Поліни Дорошенко)
Те, що творчість і життєвий шлях Лариси Косач вивчають у школі, аж ніяк не робить із неї дитячої письменниці. І, на жаль, не робить її без сумніву європейського рівня твори цікавими для дітей.
Тоді як оновлене сучасне видання "Лісової пісні" з яскравими й непересічними, геть нетиповими для української класики ілюстраціями Поліни Дорошенко, здатне внести корективи у сприйняття творів Лесі Українки.
І якщо не змінити уявлення про те, що шкільна класика нецікава, то принаймні змусити одну книжку прочитати. Оформлення молодої художниці (ілюстрації до "Лісової пісні" – дипломний проект Поліни Дорошенко) оцінили й мюнхенські бібліотекарі, включивши видання до міжнародного каталогу "Білі круки 2014".
________________________________________
Роман Скиба, "Із життя хитрих слів" ("Laurus", 2013, ілюстрації Тетяни Денисенко)
Любителям словесних забавок сподобається книжечка "Із життя хитрих слів" поета Романа Скиби й художниці Тетяни Денисенко, що з’явилася в "Білих круках" у 2014 році.
Слова "хитрі", бо багатозначні – омоніми, омоформи, пароніми й загалом речі, мало придатні для перекладу іноземними мовами. Адже як іншими мовами передати "хитрість" ось цього, приміром, "Таксовіршика": "Таксі впіймала такса. / І "гав" до водія… / – У вас висока такса? / Чи довга, як і я?".
Ілюстрації до коротких віршиків виконано в техніці ліногравюри, що і припало до душі міжнародному журі.
________________________________________
Тарас Прохасько, Мар’яна Прохасько, "Хто зробить сніг" ("Видавництво Старого Лева", 2013, ілюстрації Мар’яни Прохасько)
Дитяча книжка від подружжя Мар’яни і Тараса Прохаськів "Хто зробить сніг"щойно по виході зібрала всі можливі українські нагороди в царині дитячої книжки ("Дитяча книга року ВВС", "ЛітАкцент року") й відтак потрапила до "Білих круків".
"Хто зробить сніг" – повість про життя великої кротячої родини, вічні цінності, любов, взаємодопомогу й відкритість до світу. Мудрість тут проста і ненав’язлива (велика і дружна родина, де всі одне одного люблять, живуть мирно і приймають у свій затишний світ усіх нужденних), оповідь – спокійна і плинна, малюнки Мар’яни Прохасько – метафоричні, ніжні й зворушливі.
Що важливо - автори мимохідь розповідають читачам про розподіл обов’язків у родині (мама тут не обмежена "традиційною" роллю домогосподарки, дозволяє собі й на контрабасі грати, й іноземні мови вчити, і на батуті стрибати; тато в цей час бавить дітей), життя і смерть, хоч це і не є основними темами повісті.
Книжку перекладено корейською мовою, обіцяють також видання латвійською. Прохаськи задумали кротячу історію як трилогію: 2014 року вийшла друга книжка серії "Куди зникло море", наразі автори працюють над третьою – "Як зрозуміти козу".
________________________________________
Романа Романишин, Андрій Лесів, "Війна, що змінила Рондо" ("Видавництво Старого Лева", 2015)
Цього року українські автори вдруге опинилися серед відзначених премією Міжнародної виставки в Болонії. І знову це заслуга творчої студії "Аґрафка" і ще, можливо, в дечому – результат того, що від весни 2014-го слова "Україна" та "війна" все частіше почали з’являтися в заголовках світових новин.
"Війна, що змінила Рондо" лежить на межі між метафоричною книжкою-картинкою для дітей та ілюстрованою притчею для дорослих. Художники взялися за непросту справу – розповісти дітям про війну, та ще й, вочевидь, по свіжих слідах.
Дія відбувається в ідеалізованому містечку Рондо, де всі живуть у злагоді й піклуються про співочі квіти. Перед нами троє друзів-алегорій – Данко, Зірка і Фабіян. Одного дня в місто приходить війна, що "торкнулася кожного" (війну художники зобразили у вигляді величезної безликої руки, що несе смертоносну зброю).
Фінал оптимістичний: рятують місто любов, спільна праця й співи (тут слід вочевидь відчитувати натяк на події Революції гідності: мешканці Рондо співають гімн). Головне у книжці – розуміння того, що війни не минають безслідно (місто, як і його жителі, все життя нестиме на собі рани-спогади).
Найпершою права на "Війну, що змінила Рондо" придбала Словаччина, незабаром книжка вийде друком також у Південній Кореї, Франції та Китаї.