Відома українська поетеса Ліна Василівна Костенко написала ось такий вірш про прихід весни - «Телеграма-блискавка»:

Вночі за вовчими ярами

Зайці давали телеграми.

І прочитала так сосна:

«Чекайте квітами Весна».

     Народилася майбутня поетеса саме весною – 19 березня 1930 року - у містечку Ржищеві на Київщині у сім’ї вчителів. Усього 6 років прожила в ньому маленька дівчинка, але воно залишилося в її пам’яті назавжди. Місто було свідком багатовікової боротьби українського народу за свою волю. Про це розповідав батько, який був ерудованою людиною, знав 12 мов. У 1936 році родина переїздить до Києва, де дівчинка закінчить середню школу, переживе 10-літню відсутність батька, який був безневинно заарештований, воєнні роки, коли прийшлося з іншими людьми покинути рідну домівку, тікати від німців-окупантів.

Мій перший вірш написаний в окопі,

На тій сипкій од вибухів стіні,

Коли згубило зорі в гороскопі

Моє дитинство, вбите на війні.

     Ще школяркою вона  починає публікувати свої вірші. Вищу освіту здобула уже після війни у Москві, навчаючись у Літературному інституті. Уже тоді юну студентку під час літературних читань, семінарів викладачі і студенти сприймали як майбутню знаменитість.

      У літературу Ліна Костенко приходить у добу «хрущовської відлиги» разом з такими поетами-шістдесятниками, як Іван Драч,

 Борис Олійник, Василь Симоненко, Микола Вінграновський. Перша книжка віршів «Проміння землі» виходить у 1957 році, за нею друга –«Вітрила» (1958), а збірку «Зоряний інтеграл» не допустила до друку ідеологічна цензура, набір було розсипано (1962). 16 років триватиме мовчання, Ліна Костенко писатиме весь цей час «у шухляду». Тільки починаючи з 1977 року її твори повернуться до життя. Її

історичний роман у віршах «Маруся Чурай» розійдеться миттєво стотисячним тиражем. Цей твір – оригінальне явище в літературі, розповідь про легендарну співачку-поетесу.

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це - голос наш. Це – пісня. Це – душа.

За цей роман та збірку віршів «Неповторність»  Ліна Костенко отримує Державну премію України імені Т.Г. Шевченка.

     Ліна Василівна пише для дорослих, але є в неї поезії і для дітей. Наприклад, збірочка «Бузиновий цар», у якій тваринки, птахи наділені людськими рисами:

Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори,

Що шпаківню вітер чорногривий

Перекинув денцем догори.

Борсаються бідні пташенята,

Як його зарадити біді?

Кліпають із пітьми оченятами:

- Випадемо, татку, що тоді?...

Як же, хлопці, хатку ви прибили,

Що її порушили вітри?!

Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори.

     Дуже шкода шпаченят! Хочеться, щоб хлопчики, які будуть встановлювати шпаківні цієї весни, більш відповідально поставилися до своєї справи.

      Ліна Костенко розуміє і любить природу, постійно виступає на її захист. Для неї природа жива, а сама вона є її невід’ємна часточка:

 «Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність».

     19 березня Ліні Василівні виповниться 85 років.

      Ми вітаємо її із славним Ювілеєм, а вам, шановні читачі, пропонуємо завітати до нашої бібліотеки, аби долучитися до прекрасної поезії Ліни Костенко, послухати вірші у авторському виконанні, а також пісні на її вірші у виконанні Ольги Богомолець .

   Чекаємо вас за адресою: вулиця Корольова,71/1.

   Марія Суховецька