Іван Франко

Книги - морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить. Іван Франко.
Дякуємо, що завітали до нашого блогу! Ми відкриті для всіх за адресою: вулиця Академіка Корольова, 71/1

Бібліотека інформує

четвер, листопада 28, 2019

Знайомтесь : «Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна»,О.С.Пушкін



Продовжується неділя російської літератури у 89 школі. Цього разу бібліотекар Олена Шойка познайомила читачів 7-А класу з  творами  невеликого циклу під загальною назвою «Повісті Бєлкіна». Усі повісті написані у селі Велике Болдіно восени 1830 року.


Бєлкін — вигаданий персонаж, який помер в 1828 році, за задумом Олександра Сергійовича є автором даних 5 повістей. Його біографія описана в передмові до них. Сам цикл примітний тим, що став першим закінченим прозовим твором Пушкіна.
Книга складається з передмови видавця та п'яти повістей: «Постріл», «Заметіль», «Трунар», «Станційний доглядач» і «Панянка-селянка».


Більш детально розібрали повість «Станційний доглядач». Вона написана, як спогади Бєлкіна: 
Одного разу він їхав у справах і, будучи захопленим дощем, зупинився в будинку Самсона Виріна, який жив зі своєю дочкою Дунею. Дівчина була дуже красива і хазяйновита. Оповідач розговорився з батьком і донькою і знайшов їх дуже приємними людьми.


Через кілька років трапилося йому знову проїжджати через ту ж станцію. Проте колишнього затишку Бєлкін в домі не знайшов. Самсон розповів, що Дуню відвіз з собою обманом молодий офіцер. Батько намагався її повернути, взявши відпустку, поїхав до Петербурга і знайшов там цього чоловіка. Той сказав, що Дуню любить, не скривдить, не залишить і на тому завершив розмову. Проте стурбований батько повинен був побачити свою дочку. Поїхавши за молодою людиною, Самсон дізнався, де живе Дуня, однак поговорити з нею йому не вдалося. Офіцер його просто вигнав.


Ще через кілька років автор знову їхав через станцію Самсона, але в живих його вже не застав. Сусіди розповідали, що він дуже сумував за донькою, сильно переживаючи за її долю. А вже після його смерті Дуня з трьома дітьми приїжджала на могилу батька і сильно плакала.


Підлітки уважно слухали розповідь та ділилися враженнями про історію майже своєї ровесниці ,про яку було написано майже 200 років тому.
Пройшли століття,а "Повісті" не залишають байдужими сучасних молодих людей.

Немає коментарів:

Дописати коментар