Іди, іди, дощику...
***
Пекучий день...лісів солодка млява...
смага стежок... сонливиці левад... 
Іде гроза дзвінка і кучерява
садам замлілі руки цілувать.






Краплини перші вдарили об шибку.
Кардіограма блиснула крива.
Вітри з розгону поламали скрипку,
гуде у сосен буйна голова.




Тремтіння віт, і жах, і насолода,
шаленство злив у білому вогні!
Ну от і все. Одплачеться природа.
Їй стане легше, певно. Як мені.

                                                       Ліна Костенко