"Пливи, пливи, віночку з барвіночку" 

     Із сивої язичницької давнини, на хвилях часу і народної пам’яті, прийшли до нас легенди про могутні обереги, які здатні захистити від лиха і наділити своїх володарів дивовижними можливостями. Одним із них наші предки вважали казкову квітку папороті — квітку щастя, яка розквітає один раз на рік, на Купала, в ніч напередодні літнього сонцестояння. Ця містична та загадкова рослина часто згадується не тільки в слов’янській міфології, але й у легендах Британії, Богемії, Німеччини, Франції та Сирії. Намагаючись пояснити спосіб розмноження папороті — рослини, яка, на відміну від інших, не цвіте, люди придумали безліч історій, однією із яких є давня слов’янська легенда про кохання бога небесного вогню, охоронця сонячного престолу сварожича Семаргла та красуні Купальниці-Купави, богині ночі. Їх любов народила двох чарівних близнюків, хлопчика і дівчинку, Кострому і Купала — діточок, які уособлювали собою союз вогняного сонячного світла та загадкової і містичної нічної темряви. Союз вогню і води, жіночого і чоловічого. Від дядька, бога-громовержця Перуна, малюки отримали дар — чарівну вогняну квітку, квітку папороті, або ж — Перунів цвіт. Саме її століттями шукають відчайдухи в ніч на Івана Купала.