Іван Франко

Книги - морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить. Іван Франко.
Дякуємо, що завітали до нашого блогу! Ми відкриті для всіх за адресою: вулиця Академіка Корольова, 71/1

Бібліотека інформує

субота, 26 листопада 2016 р.

Пам'ятаємо



Василь Голобородько

ТЕЛЕСИК
(хатня інсценівка 33-го року)
Мати натопила піч,
вигребла жар кочергою під челюсті,
вимела чистенько черінь помелом,
узяла у руки дерев’яну лопату,
ніби зібралася саджати хліб у піч.

Та ні з чого хліба спекти – муки ні пилиночки,
ні з чого їсти зварити –
солі ні дрібочки,
пшона ні зернятка –
нічого їсти, нічого їсти, нічого їсти,
скоро вмирати, всім умирати,
діточкам з опухлими від голоду личками умирати,
та як дивитися на їхню повільну смерть:
на видовженого у безкінечну нитку додихаючого пташенятка!
“Давайте гратися у Телесика:
я – буду Зміючкою Оленкою,
ви – дітки мої ріднесенькі – Телесиками”.
Каже вона найменшенькому:
“Сідай, Телесику, на лопату!”
Найменшенький поклав на лопату руку.
“Та ні-бо: сідай зовсім!”
“Мамо, хоч ваше обличчя і не біле,
а зелене, як у Зміючки Оленки,
але ж сорочка ваша вишивана нашими вишивками:
таких квітучих рукавів ні в чиєї мами немає!”
Стоїть Зміючка Оленка коло печі
і, як мати, ріжком хустки сльози витирає,
каже середульшому:
“Сідай, Телесику, на лопату!”
Середульший поклав на лопату голову.
“Та ні-бо, ні! Сідай увесь!”
“Мамо, ми не Телесики –
ви ж знаєте наші імена:
я – Михайлик-слухняний-хлопчик,
я – Петрик-піди-позич-жару-у-сусідки,
я – Василько-принеси-водички-з-криниці”.
Стоїть Зміючка Оленка коло печі,
крізь сльози слова мамині, жалібні промовляє,
каже старшенькому:
“Сідай, Телесику, на лопату!”
Старшенький поклав на лопату ногу.
“Та ні-бо, ні, не так!”
“Мамо, не повертайте нашого золотого човника назад:
ми уже побрали у руки срібні весельця –
ми уже пливемо далеко по велику рибину!”
Кинулася мати
від Зміючки Оленки діток своїх ріднесеньких рятувати:
і найменшого Михайлика,
і середульшого Петрика,
і старшенького Василька –
обійняла руками, як гусочка крилами.
Полетіли.
1986

Немає коментарів:

Дописати коментар