"Я хотів би бути вільним митцем"

Антон Чехов

     29 січня 2015 року виповнилося 155 років від дня народження російського письменника світового рівня Антона Павловича Чехова.
     Антон Павлович не залишив монументальних творів, адже він працював у жанрі малої прози і драматургії.У невеличкому оповіданні письменник міг показати долю людини, її духовну драму, шукання сенсу буття, нездійсненність сподівань та мрій.
     К. Чуковський відмічав у своєму нарисі про письменника, що "чехівські одноденки як ні в чому не бувало живуть і живуть до сих пір...Те, що здавалося дрібничками, виявилося неїржавіючою сталлю".
     Він, син збанкрутілого купця з Таганрогу, лікар за професією - знав як ніхто все про життя своїх персонажів, він сам був один із них.Все, що турбувало людей, з якими він спілкувався у батьковій крамничці, з ким подорожував, навчався у школі, московському університеті - переносив на папір.
     З дитинства звик відповідально відноситися до любої справи, що йому доручали батьки, в подальшому опікувався життям і справами своїх батьків, братів і сестри. Був надзвичайно доброю, милосердною людиною, допомагав бідним, лікував хворих. Всі мешканці Меліхова у Підмосков'ї, де був його маєток, знали, коли хазяїн знаходився вдома (він вивішував свій прапор над будиночком, де знаходилась його маленька приймальня і кабінет для роботи). Це означало, що можна звертатися по рятівну допомогу: нікому відмови не буде.
     Почуття поваги до себе, до своєї гідності - ось що було головним для нього у людині. Своїми творами він допомагав іншим людям. Лікуванням душі займався Чехов-письменник все своє недовге життя.
     Чехов-людина лікував пацієнтів, саджав квіти і дерева, будував будинки, школи, комплектував бібліотеки, брав участь у перепису населення на Сахаліні, доповідав про стан утримання засуджених у тюрмах, домагався поліпшення їх умов, відмовляється разом з Володимиром Короленком від звання почесного академіка, бо такого звання не надали Максиму Горькому...
     "У пошуках правди люди роблять два кроки вперед, один крок назад,- міркує один з героїв Чехова. - Страждання, помилки і нудне життя відкидають їх назад, але жадоба до правди і вперта воля женуть вперед і вперед. І хто знає? Можливо, допливуть до справжньої правди".
      Про себе Чехов писав: "Я малоросіянин", - гордився тим, що дідусь, батько були українцями, знав і любив українську літературу, дружив з акторами, письменниками українського походження.

      Своєрідне дос'є "Письменник і людина" зробила бібліотекар Марина Пузіна. Ознайомивши з цікавими фактами життя і творчості письменника читачів з 8а 89 школи, вона запропонувала невеличку ювілейну вікторину, продемонструвала книги, альбоми, листівки з фонду бібліотеки, запросила до читання творів Антона Павловича Чехова.