Новорічні символи
Святкування Нового року не можна уявити без пухнастої зеленої ялинки. Яскраво прибрана красуня є обов'язковим елементом новорічного та різдвяного святкування. Історія новорічної ялинки повертає нас у недалекі часи.
Батьківщиною захопливого звичаю прикрашати ялинку є Німеччина. За однією з версій, зачинателем цієї традиції є відомий реформатор Мартін Лютер, якому сподобався зимовий пейзаж у місячному сяйві, і він вирішив відтворити цю красу у своєму домі, запаливши на ялинкових гіллях кольорові свічки. а на верхівці поставив велику зірку.
Якщо Німеччина була першовідкривачкою "різдвяного дерева", то в Англії вперше виготовили різдвяну листівку. Сталося це у 1843 році. Тоді ж вітальні листівки розійшлися накладом у 1000 примірників.
Образ різдвяної ялинки дуже добре вписувався у християнську релігію. Прикраси для ялинки спочатку були у вигляді солодощів, горіхів, фруктів, які символізують дари, що були принесені новонародженому Ісусові. Верхівку завжди намагалися прикрасити великою зіркою, що знаменувала Вифліємську зорю - оповісницю народження Спасителя.
Історики та народознавці сходяться на думці, що дідух в Україні з'явився раніше ніж ялинка. Це особлива українська традиція. Дідух був символом врожайності. Це був необмолочений сніп із жита чи пшениці, який спеціально заготовляли і зберігали від обжинків. Його вносили в хату якраз на святу вечерю. Окрім цього, до оселі вносили сіно, стелили його, як символ того, що Ісус народився в яслах на сіні. З часом сніп, як і ялинку, також почали прикрашати ласощами, які до закінчення свят поступово зникали.
Немає коментарів:
Дописати коментар