Вербна неділя

 Неділя за тиждень перед Великоднем зветься Вербною і тиждень – 

Вербним тижнем.

    Це свято походить від релігійної легенди, за якої Ісус Христос в’їжджає до Єрусаліму. Його шлях люди встеляли вітами фініків та пальми. По східних традиціях в’їзд на коні був символом війни, а на ослі – символом миру.

   Відтоді на згадку про цю подію віруючі напередодні свята несуть до церкви зелені гілочки дерев.

    У нас таким деревом стала верба, як відображення особливостей природи України. На цей час вона вкривається зеленим листям, тому в народі  свято називають Вербною неділею. За традицією освячену в цей день вербу зберігають весь рік. Вважається, що освячена верба набуває чудодійну силу, здатну виганяти нечистих духів. Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі до церкви. При цьому примовляли такі слова:

                                                   Будь великий, як верба!

                                                   Будь багатий, як земля!

                                                   Будь сильний, як вода.

   Того, хто проспить процедуру освячення верби, по поверненні з церкви, легенько б’ють свяченими гілками:

                                                   Це не я б’ю,

                                                   Це верба б’є.

    Вербна неділя за давнім звичаєм була днем масового висаджування цього дерева. Перед тим, як посадити галузку, казали: «Щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток!»

    Свяченій у церкві вербі народ надавав магічних властивостей: вона відвертає бурю. Кинута в полум’я – гасить пожежу. Коли йде сильний град, на город викидають галузку свяченої верби, щоб град припинився. Освячена верба має цілющу та очисну силу: відваром з неї лікувалися і вмивалися, використовували для лікування гарячки та пропасниці.